Бабі Волі із Зарожан - 100 років. Ювілярка каже, що не ходила до лікарів та не пила жодної пігулки.

Напередодні свята про пережите за вік іменинниця розповіла кореспонденту «Хотинських вістей».

Майже сотню років Ольга Георгіївна зберігала родинну таємницю, яку навіть її єдина донька не знала. Старенька зізналася вже онукам про те, що каменем лежало на душі. Виявляється, на четвертий день після її появи на світ рідна матір віддала дівчинку своїй сестрі-близнючці, у тієї на той час вже були два сини. Причину цьому бабуся не пояснює, а, може, й сама не знає, чому сестри так вирішили долю дівчинки. Проте, каже, ображатися на них немає за що, бо нові батьки чим могли, тим допомагали їй, як і іншим своїм дітям. Після неї у них народилися ще троє доньок.

Читати баба Воля не навчилася, але гроші рахувати вміє

Багатодітна сім’я жила бідно, але дружно. Матір навчила дівчат усякому рукоділлю: і шити, і вишивати, і прясти, і ткати, а це було головне для будь-якої господині.

– А до школи ви ходили? – запитую стареньку.

– Один день, і то не досиділа, бо дуже мене там боліла голова.

– А читати й писати умієте?

– Нє-є, – відмахується бабуся.

– Ну а рахувати? – все допитуюся, бо не розумію, як до сих років дожити без таких важливих знань. – Гроші рахуєте?

– А гроші – давайте суда!, – жартує столітня баба Воля. – Як була я вже хазяйкою на свому подвір’ї, то посадила три черешні перед хатою, і три позад неї, з них зібрала урожай і пішла торгувати аж у Кам’янець, а там вже мусила запомнити тим грошам лік.

З п’ятнадцяти років дівчина наймалася по заможних людях, робила все, що казали, ніякої роботи не боялася: і вівці доїла, і хати мастила глиною, і городи порала. До нині добре пам’ятає воєнні роки, на фронті загинули батько і брат. А вона потрапила разом з іншими односельцями на трудовий фронт аж у Макіївку, там розбирали повалені будівлі. Повернувшись звідти додому, застала голод. І знову важкі поневіряння: разом з земляками йшла аж до Станіслава за харчами.

Потерпала від того, що не мала власної хати. Поки якось до молодої матері-одиначки не зійшлися рідні, сусіди і знайомі, усі разом дружною клакою замісили солому з глиною, зліпили лампачі і побудували гарну хатину. Волині руки самі виткали килимами й обшили достатком оселю.

Чимало літ пропрацювала жінка у колгоспі, аж до пенсії трудилася на цукровому заводі, де її продовжила донька.

На жаль, чотири роки тому жінці довелося похоронити свою єдину доньку, її серце рвалося від болю, з тих пір ноги старенької відмовили, тільки з допомогою рідних вона може трохи підніматися з ліжка. Як не дивно, проте за все своє сторічне життя Ольга Георгіївна жодного разу не ходила до лікарів, не приймала жодної пігулки. Її поважні роки трепетно оберігала спочатку донька Євгена, а тепер внучата невістка Світлана опікує бабусю постійною турботою і доглядом.

Нагадаємо, у Кіцмані відзначили 70-річчя Володимира Івасюка. 

Читати ще: 8 квітня - День народження у Марічки Миколайчук