Бек-офіс військових зусиль: видання The New York Times про Чернівці

18 Лип 2023 о 13:11

2170

Чернівці

Репортери всесвітньовідомого видання описали як зараз живе місто, чим допомагають фронту, кого прихистили та про традиційну хвилину мовчання на Центральній площі міста.

Стаття вийшла на шпальтах The New York Times 17 липня 2023 року, пише Медіа агентство АСС.

Журналісти описують Чернівці, місто, котре посідає останнє місце в списку повітряних тривог. Можливо, саме тому тут відчувається певна розслабленість. Щовечора вулицею Ольги Кобилянської гуляють сім’ї, пари та діти, які живуть звичайне життя, як і в інших містах світу.

Чернівці та значна частина Західної України фактично стали тилом війни.

«На наших вулицях не марширують війська. У нас над головою не ракети літають, – каже фермерка, голова великої благодійної організації, депутатка Чернівецької обласної ради Лілія Бортич. - Але ми розуміємо відповідальність за допомогу. Війну виграють не лише люди на передовій, а й люди в тилу».

Отримуйте новини в Telegram

Щоранку о 9 годині в Чернівцях вся міська площа завмирає на три хвилини, щоб вшанувати загиблих на війні.

Співробітники поліції блокують вулиці. Це особливий ритуал, адже стоячи між архітектурними витворами, де немає ні мішка з піском, ні розбитого вікна, ні солдата, можна призабути, що ця країна у стані війни.

Далі у статті йдеться про притулки для людей з інших куточків України, адже Чернівці стали притиском для мільйонів українців, які тікали від кровопролиття з інших територій.

«Дивлячись на вигадливі балкони з кованого заліза або вниз, на глянцеві бруківки, ви можете на мить подумати, що опинилися у Відні чи Парижі. Та навіть найбезпечніші куточки країни не є недоторканими. Війна як павутина поєднує між собою чужих людей. У нещодавньому опитуванні кількох тисяч українців 78% сказали, що їхні близькі родичі чи друзі були вбиті, чи поранені на війні. Чимало людей втратили і Чернівці. Інколи за день ховають 3-4 солдатів», - пише у статті.

Також журналісти згадали і про винахідливих майстрів, котрі конструюють баггі для фронту, і про волонтерство (зокрема, збір коштів за стрижку просто посеред вулиці Ольги Кобилянської), і про доглянуті вулиці та спадщину ЮНЕСКО.