Коли росіяни розпочали великий наступ, Микола полишив пекти хліб і став гірським штурмовиком. Вранці 24 лютого він прокинувся, побачив новини і почав збиратись в ТЦК.
Про це пише Медіа агентство АСС з посиланням на Службу зв’язків з громадськістю Чернівецького ОТЦК та СП.
У складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади чоловік воював здебільшого на Донеччині. На посаді стрільця-санітара зберіг чимало життів побратимів.
Отримуйте новини в Telegram
«Страшно було не від думки, що загинеш сам, а за того, хто поряд. Коли розмовляєш з товаришем, а за мить прилітає міна і ти вже його латаєш. Коли несеш пацана 20-річного, а він в тебе на очах біліє, втрачає свідомість і не знаєш чи вдасться врятувати», - розповідає Микола.
Перше поранення та контузію отримав в сутичці з «вагнерівцями» на Соледарському напрямку. Почався потужний мінометний обстріл, група мали втрати і були відкинуті. По закінченні обстрілу поверталися на позиції, але там вже були вороги.
Через дуже близький контакт його зачепили кулі: дві прошили рукава, одна потрапила в ложку на плечовій кишені, а третя пошкодила пальці на правій руці.
«Тоді було дуже гаряче. Кілька днів поспіль нас інтенсивно крили мінометами, градами та артилерією. Тоді від двох куль врятував шолом, а одна влучила в плече. Зрозумівши, що позиція втрачена, скотився у протитанковий рів, без можливості відійти. Чув голоси окупантів, які наближались і прощався з життям вдруге, бо думав – доб’ють», - додає військовий.
Після лікування Микола продовжив службу в Чернівецькому обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Він проводить оповіщення, нагадуючи громадянам про військовий обов’язок.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
