Що стало причиною наймасштабнішої пожежі у Чернівцях. Історія трагедії

Сто шістдесят років тому у Чернівцях трапилася найбільш нищівна пожежа в історії міста. У 1859 році на вулицях Єврейській і Годинникарів згоріли 78 будинків. Нині це вулиці Головна та Кароля Мікулі.

Проте, першою в літописі міста, як свідчив у своїй книзі «Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення» австрійський історик та буковинознавець Раймунд Фрідріх Кайндль, була пожежа 1816 року.

Так, 22 вересня 1816 року в будинку міщанина Лазаря Михайловича спалахнув вогонь, внаслідок чого дощенту згорів весь ряд будинків, аж до окружної управи (тобто, погоріла половина вулиці Головної на ділянці від Центральної площі до вулиці Шкільної). Власне, у пам’ять про цю пожежу на Центральній площі встановили хрест Пієти.

Та пожежа знищила 8 будинків і увійшла до історії нашого міста, як одна з наймасштабніших.

Проте, 1859 року трапилося лихо, яке завдало майже у 10 разів більше збитків…

Через страшенну спеку повисихали криниці

Пожежа виникла в неділю, 21 серпня 1859 року, о 17:15 у майстерні столяра-мебляра Саноцького. Її винуватцями стали… учні. Молоді люди курили та не загасили недопалки. Після чого покинули майстерню та пішли гуляти…

Спалахнув вогонь. У майстерні нікого не було. А протягом двох місяців у місті не було дощу та була страшенна спека. Через що повисихали криниці. Води було дуже мало навіть у Турецькій криниці.

Місто мало професійних рятувальників - ще у 1778 році в Чернівцях створили пожежну поліцію. Та стан їхнього оснащення та пожежної безпеки загалом бажав кращого у ті часи. Пожежникам бракувало драбин, гаків та сокир, а всі будинки були дерев’яними… Тож, під час цієї нищівної пожежі чернівчанам залишалося лише дивитися, як догорають охоплені полум’ям їхні оселі. Зрештою, згоріли 78 будинків. Серед них і фешенебельний тоді готель «Молдавія», в якому виступав відомий на весь світ композитор Ференц Ліст. Готель був розташований поблизу нинішньої церкви Святої Параскеви та, як і решта будівель тоді, він згорів дощенту.

Через вітер могло згоріти все місто

Як зазначав Раймунд Кайндль, якби під час пожежі був сильний вітер, наслідки могли бути ще жахливішими. На щастя для міста та його жителів, дмух лише легенький східний вітерець, який не дав полум’ю поширитися до верхньої частини міста. Інші будинки від полум’я розділяла латинська церква – нині католицький собор із сонячним годинником на розі Головної та Бетховена. Якби вогонь перекинувся і на неї, стихію вже нічого б не втримало і згоріти могло все місто, - зазначав австрійський буковинознавець.

Пожежу відтворили рятувальники

Про трагедію цієї події нагадує настінна картина у Музеї пожежно-рятувальної справи при Управлінні ДСНС України в Чернівецькій області. Як розповів завідувач музею Віктор Божевільний, її вирішили зробити 10 років тому, 2009-го, з нагоди 150-річчя.

Автори картини – викладач та двоє студентів Вищого художнього професійного училища. Також вони залучали інших студентів до створення цього полотна. Загалом, на створення картини вони витратили близько місяця.

-На картині зображені вже будинки, відновлені після пожежі в камені. Якими були дерев’яні будівлі, що згоріли дотла внаслідок тієї пожежі, згадок не залишилося. Ми спеціально робили знімки однієї з частин Головної, де була та сумнозвісна пожежа - неподалік нинішнього Головного управління національної поліції. На картині будівлі вийшли дуже подібними до реальних і місце пожежі цілком упізнаване, - каже В. Божевільний.

Водночас, за словами завідувача музею, художники точно відтворили лише будівлі. Натомість те, що  відбувається на картині – виключно уява її авторів. Рятувальники евакуйовують на носилках постраждалого, чоловік виносить на руках жінку. Кілька вогнеборців за допомогою драбин лізуть на другий поверх охоплених полум’ям будівель…

Подібно до севастопольської діорами «Штурм Сапун-гори», у  музеї намагалися не просто обмежитися картиною, але й додати деякої інтерактивності.

Під стіною лежить колесо, яке «відпало» від карети, що на картині застрягла посеред вулиці. Також також частиною експозиції є справжній пожежний рукав австрійських часів. Його рятувальники знайшли на вулиці Кобилянської, коли горіло приміщення колишнього кінотеатру Космодем’янської.

-У 2009 році, коли ми створювали музей, знайшли згадки про пожежу 1816 року і хотіли її відтворити на картині. Бо вона була першою в літописі. Проте пізніше ми дізналися про 1859 рік. Остання завдала значно більших збитків. До того ж вона стала поворотною, бо саме після неї почали реформувати пожежні підрозділи в місті та краще їх оснащувати, - каже Віктор Божевільний.

Зробили все, аби більше не допустити подібної трагедії

Ця трагедія стала хорошим уроком для міської влади. А також точкою відліку, відколи в місті почали розвивати пожежну службу. 25 вересня 1871 року прийняли статут першого пожежного товариства, розташованого на нинішній вулиці Кобилянської, 23. Це була державна структура.

Протягом 1883 – 1884 років на потреби пожежників придбали жолоб для води, відремонтували кайло, придбали два насоси та достатню кількість відра. А городяни, будуючи свою помешкання, облаштовували протипожежні стіни та димарі.

Крім того, для гасіння пожежі використовували поштових коней, які перевозили казани з водою до місця пригоди.

-Також новий статут  передбачав, що рятувальники чітко розподіляли між собою обов’язки: хто підвозить воду, хто підносить відра з водою, хто безпосередньо ліквідовує пожежу. Також суворо контролювали час прибуття рятувальників на пожежу. Запізнився – сплачуватимеш штраф.

У 1888 році для Чернівців придбали два парові насоси. Так звані, пожежні сикавки. Це насос, вбудований у бочку з водою. Він працював на паровій тязі. Що більше дров у нього закидали, то далі насос міг подавати воду.

Зрештою, в місті досягли такого рівня стану пожежної охорони, яка випереджала початок радянської ери, яка для Чернівців настала аж через 52 роки з моменту придбання Чернівцями парових насосів у 1888 році…

-Виявив для себе цікавий факт. Трохи більше, як через півстоліття, коли в Чернівцях уже була радянська влада, проти пожеж використовували тачанки з ручними насосами. Аби за їхньою допомогою гасити вогонь, потрібно було двох людей, які вручну качали воду. Ось настільки з приходом радянської влади ми відстали від цивілізованого світу, - каже В. Божевільний.