Чернівецькі діти їдуть до Святого Миколая

За кілька кілометрів від Косова, у селі Пістинь, біля лісу розташований справжній казковий дерев`яний будиночок. Це - садиба Святого Миколая. Тут приймає гостей та відповідає на листи діточок справжній Святий Миколай. Листи, до речі, надходять з усієї України. 

На подвір`ї біля маєтку Святого Миколая наче у казці. На майданчику біля святково прикрашеної ялинки бавляться діти. Навколо місця для вогнища встановлені крісла. За легендою, вони мають силу 12 людських чеснот. Сидячи у них, малеча спалює на вогнищі різочки і дає обіцянку наступного року поводитися чемно.

У дерев`яному будинку, де мешкає Святий Миколай, є кілька кімнат. У першій з них – пошта. Тут усі полиці заставлені листами дітвори, у кутку — великий мішок теж із листами і малюнками дітей. Саме зараз пошта перевантажена.

- Пошта Святого Миколая існує з 2003 року. Відтоді на її адресу надійшло понад десять тисяч листів, і на кожен ми відповіли, – розповідає Мирослав Соколюк, який і є Святим Миколаєм. – З кожним роком листів стає дедалі більше. Протягом останнього тижня надходило по кілька сотень на день. Ледве встигав відписувати. Діти пишуть дуже гарні побажання, малюють малюнки. На жаль, надходять і сумні листи. Зокрема, від діток, чиї батьки на заробітках. Саме у час новорічно-різдвяних свят вони почуваються дуже самотньо. Є лист, в якому дитина просить Миколая, щоб одужала його бабуся. А в іншому - просять допомогти покращити житлові умови, бо велика  сім’я живе в одній кімнаті в гуртожитку. Звісно, протягом останніх двох років дітки мріють у листах, аби закінчилася війна.

Відписує Мирослав Соколюк листи малятам старовинним пером, яке вмочує в не менш старовинні чорнила рожевого, зеленого, червоного, жовтого кольорів. Який у Миколая настрій, такими чорнилами він і пише. Листівки з побажаннями мають спеціальний логотип і печатку з малюнком садиби.

Тут же, у помешканні Святого Миколая, є музей новорічно-різдвяної іграшки. Тут усі охочі можуть побачити колекцію оригінальних листівок різних країн – деяким із них вже понад сто років. Поруч – музей природи.

– Аби побачити тварин, не обов`язково до кімнати-музею заходити. Навколо маєтку часто прогулюються косулі та зайці, – розповідає Мирослав Соколюк. – Вони - Миколаєві помічники.

Коли пізно ввечері автобуси із дітлахами роз`їжджаються по своїх домівках, у садибі стає тихо-тихо. Мирослав Соколюк іде у свою кімнату. На ліжку в нього – три подушки. Розповідає, що на одній - спілкується з Богом, на другій – вислуховує дитячі бажання, а на третій – виконує їх. На простирадлі Миколая росте трава, квіти, а по боках – сніг. Вікно також прикрашене різними порами року: з одного боку – зелень, квіти, з іншого – хурделиця.

- Виконувати роль Святого Миколая – дуже почесна місія. Щонеділі дякую Богові за це, - зізнається Мирослав Соколюк. – У ці святкові передноворічні дні почуваюся справжнім чарівником. Хочеться допомогти кожній дитинці!