Василь Бойчук
Василь Бойчук, учасник Живого ланцюга єдності 1990 року:
«30 років тому, 22 січня 1990 року, ми - перші «рухівці» Буковини - стояли у ланцюгу єднання з Україною на трасі Чернівці-Мамаївці-Львів. Було дуже холодно. Пронизливий вітер переганяв сипучий сніг через асфальтову дорогу.
Ми тримали у руках власноруч зшиті стяги України. У магазинах тоді ані прапорів, ані синьої і жовтої тканини купити було неможливо. Тож коли їхали у Вільнюс друкувати там газету «Буковинський вісник», придбали в магазинах синю і жовту тканину. Хоча литовці у ті часи іноземцям нічого не продавали, але нам, коли дізналися, що це для прапорів, на знак солідарності продали тканину за радянські рублі. Тож усі прапори, які простяглися буковинською трасою, були пошиті з прибалтійської матерії.
Настрій був піднесений. Ми усвідомлювали, що робимо щось абсолютно нове, проте дуже важливе.
Сьогодні погода інша. І число тих, хто віддав життя за Україну, стало більше. Вірю, що все недарма».
Читайте ще: Живий ланцюг єдності: свідчення учасників подій у Києві, Львові та Чернівцях
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
