- Отримати поради від майстрів своєї справи ніколи не зайве. Чи є можливості для навчання фотографії у нас?
- В Чернівцях, щоб якісно, щоб потім справді кудись прорватися, а не лишитися в місті, немає. Це або якісь курси фотографів, які мають тут свої студії, абсолютно для початкового рівня. Або якась школа, яка також потім своїх «просуває» тільки по Чернівцях. І якоїсь якості я там не бачу. І це будуть зйомочки садочків, весіль, корпоративів. Репортажна зйомка. Творчої – як моя – не зустрічала ніде.
- Ви розглядаєте свою діяльність як майбутнє джерело прибутку? Як можна монетизувати художню фотографію?
- Я думала. Це можуть бути зйомки для модних журналів. Там дуже часто потрібні художні фотографії. Vogue, до прикладу. У нашому місті можливостей я не бачу. Я якось пробувала працювати з фотостоками. Зареєструвалася на Shutterstock, підібрала фотографії, але далі не пішло. Одну-дві я завантажила, і їх не прийняли. А далі щось мене зупинило.
- А над власною фотовиставкою Ви думали?
- Це дуже глобально. Напевно, через те, що я тут маю мало знайомих в цій сфері. Мені здається, що ніхто не захоче прийти. І що мені навіть це буде складно організувати. В Чернівцях все на контактах, бо це маленьке місто і кожен когось знає. А я не знаю нікого! Ось. Я така людина, якій важко ці контакти налагоджувати.
В мене ще думка: якщо виставка, то це має бути якась серйозна робота пророблена, треба мати якусь освіту. А я повністю самоучка. Щось побачила, спочатку повторила, потім мені щось придумалося. Навіть обробку вивчала «методом тика». Можливо, всі так роблять, але в моїй голові все це «непрофесійно». Але. Коли я беруся порівнювати свої роботи з роботами інших чернівецьких фотографів, які називають себе фотографами, я бачу розрив. В мене краще.
.w800.jpg "Фотографиня без «зв’язків»: чи є в Чернівцях місце художній фотографії")
- Я так розумію, що ви маєте на меті піти далі за самоосвіту?
- У нас в Чернівцях мала йти, вивчати студійне світло. Це той випадок, коли фотографиня має свою студію і вирішила зробити майстер-клас. 24 лютого. Не склалося. Думала, що якраз тоді з кимось познайомлюся, з’являться контакти, щось трохи піде на розкрутку. Ще мала їхати у Київ. Якось мені в інстаграмі трапилась реклама фотошколи. Я подивилася, там справді серйозні роботи, якраз таки курс з художньої фотографії. Почитала план – мені все сподобалося: тривало б три місця, невеличка група, спікери-професіонали, все на практиці. Мене це дуже зацікавило. Дуже. Тим більше це в Києві. Були ці плани. Бо до цього на горизонті не було абсолютно нічого.
- Ви розглядаєте якісь запасні варіанти заробітку?
- В мене були думки, що фотографія може бути не основним моїм заняттям. Як мінімум того, що це творча робота й можуть бути вигорання і це не стабільно, абсолютно. Думала, може варто шукати якусь серйознішу роботу. Роботу-роботу. А це залишати як хобі. Мені дуже подобаються комікси – може я би була у видавництві, це якщо за спеціальністю (Анна має філологічну освіту – прим.авт.). Тут підійшли б і мої вміння графічного дизайнера. Одна з таких професій мрії – це флорист. Теж цікаво. Мені завжди подобалося букети складати – квіточки нарвала, гарненько то скомпонувала. І думаю собі: «А що, я би могла.». Якби була вакансія, я би пішла. І в Чернівцях це можливо. Бо я точно бачу точки, в яких продають квіти.
- Що відбувається з творчістю під час війни?
- Зовсім інші ідеї в голові. Якщо я там на початку лютого думала: «О, буде весна, будуть квіточки, буде зелень, все буде чудово», планувала масштабніший розвиток. Зараз відчувається якась пауза. Збиралася створювати відеоконтент – поки що немає натхнення. Навантажила безкоштовні курси – ще також чекають. В мене є ідея фотографії однієї, якраз на перемогу. Маю зробити.
Дещо мене дуже «веселить». Зараз багато фотографів без почуття стилю роблять фотографії шароварні. І роблять цим гірше. Це не наша культура, нам її нав’язали. Багато-чого «надто», не того.
- Що заважає молодим людям розвиватися у Чернівцях?
- Якщо ми беремо те ж саме навчання, ті ж самі курси. Дуже багато дорогих курсів, які невиправдано дорогі. Тут дуже часто цей професіоналізм не такий вже і професійний. В мене зараз на думці модельні агентства. Дівчата мріють про кар’єру моделей, і ось в Чернівцях є якась розпіарена школа. А далі що? А далі нічого. Ти можеш походити на показах Калинки, а далі тебе ніде не приймуть. Не той рівень абсолютно. Я б могла піти туди фотографом, мені пропонували. Ні, дякую. Далі розвитку немає ніякого. Можливо так і з іншими професіями. Ти навчишся тут, будеш якимось «середнячком» і далі не просунешся, якщо не поїдеш вчитися кудись далі. Тут дуже багато цього пір’я – «Дивіться, як красиво», а по суті не так. Пафос.
Інтерв’ю підготувала Маргарита Юхименко
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
