Артем Рибак — один із тих, хто сьогодні представляє Україну в легендарній системі каталонської «Барселони».
Його історія — це шлях від перших тренувань із батьком у Чернівцях до вирішального м’яча у ворота аргентинського «Расинга», який приніс «блаугранас» титул найкращої команди світу у віковій категорії U-18 та привернув увагу преси, яка подекуди порівнює його стиль гри з Андрієм Шевченком. Навіть у вимушеній еміграції через повномасштабну війну, юний півзахисник не втрачає зв’язку з батьківщиною, поєднуючи навчання в іспанській школі з освітою в Україні та виступами за юнацькі збірні.
«Стежив за Буковиною, радий, що вона вийшла в УПЛ»
– Розкажи, будь ласка, про свою футбольну родину. Наскільки я знаю, твій тато грав за «Буковину», займався футзалом.
– Так, у мене тато грав у Буковині й мав дуже гарну кар’єру у футзалі.
– Не будемо брати футзал, там інші амплуа, а у футболі — його амплуа схоже на твоє?
– Так, однаково. Граємо на одній позиції.
– Що від тата ти взяв у футболі? Чого він тебе навчив, що можливо використовуєш і зараз?
– Чесно кажучи, багато чого. Коли я був маленьким, тренувався з ним, і він мене багато чому навчив: техніки, розповідав свою історію. Він справді дав мені дуже багато.
– Твоя рідна команда «Буковина» зараз завоювала путівку у Прем’єр-лігу вперше за 32 роки. Чи знаєш про цей результат? Чи є в тебе на батьківщині знайомі, з якими перекинувся бодай парою слів, привітав?
– Так, звичайно, я багато чого пройшов із «Буковиною», тому дуже радий за них. У Чернівцях у мене залишилися бабусі, дідусі, друзі, є тренери. Ми були на зв’язку, я справді за них щасливий.
- Які твої цілі у футболі?
– Виграти Лігу чемпіонів, звичайно.
– Коли приїдеш у Чернівці з Кубком чемпіонів, із задоволенням показуватимеш землякам?
– Звичайно, дуже хотів би.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
