«Любов єднає – писанка у кошику іскриться і сяє» - це поєднання творчих доробків трьох буковинських майстрів Михайла Геви, Наталії Рудої та Галини Берник, пише Медіа агентство АСС. Таке поєднання писанкарства та лозоплетіння демонструє глибину та багатогранність українських традицій.
В експозиції не лише традиційні писанки, а й писанки, створені на гусячих, страусових, качиних яйцях з використанням технік вирізування і травлення, що додає особливої унікальності кожному виробу.
Ще з дитинства батьки прищепили майстрині Наталії любов до рідного краю та його традицій. У шкільні роки вона захопилася писанкарством, а згодом навчалася цього мистецтва у місцевої майстрині Марії Граб. Наталія Руда самотужки опанувала техніку написання ікон та створення картин олійними фарбами. Її мистецький доробок вражає: понад 200 писанок, 20 ікон і 30 полотен.
Отримуйте новини в Telegram
«Це сакральний символ нашого народу. Я щаслива людина і цим щастям ділюсь. Писанка дає тепло на душі, отак поглянеш на неї і стає трепетно і гаряче. А чому? Бо діють коди, ті, які у нашій ДНК. Ти пишеш, коли хочеш, а не коли треба. У мене бувають періоди, коли нема бажання і потягу. Втім, щоб писати – ти маєш бути наповнений, горіти як сонце. Писанка - це любов. Складаєш руки у молитві перед вогнем, тут всі стихії присутній у цей момент. І яйце перед тобою – як весь всесвіт. Хто пише писанку – той живе у вічності», - каже Наталя Руда.
Галина Берник та Наталія Руда стали ініціаторками заснування Всесвітнього дня Писанки. Також Наталія Руда пише казки та сакральні вірші. Вона авторка двох книг українською та англійською «Дивовижні пригоди Писанок». Усі ілюстрації до своїх книжок вона намалювала власноруч.
Роботи Наталії Рудої зберігаються у Музеї писанкового розпису у Коломиї.
Окреме місце в експозиції займають традиційні господарсько-побутові й художні вироби з лози, створені педагогом, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України Михайлом Гевою. Відомий майстер використовує різні техніки плетіння, зокрема спіральну, квадратну, ажурну та вірьовочну.
Михайло Васильович вже понад 30 років займається мистецтвом лозоплетіння, зберігаючи розвиваючи традиції Сторожинеччини. За освітою математик. Перші кроки він зробив під керівництвом свого тестя, Івана Штирби, відомого майстра. Згодом познайомився з досвідченим майстром лозоплетіння з Румунії. Чоловік створює традиційні напільні вази, хлібниці, кошики, корзини, цукерниці, настінні панно тощо.
«Мене лоза зачарувала. Я коли плету, я відпочиваю, це медитація. Буває сиджу і плету до 5 ранку. Коли сумний чи змучений, замочиш лозу, сідаєш до роботи і настрій появляється. Колись казав відомий митець Іван Снігур: до лози не сідай тривожний, замочи її і усміхнись - вона віддасть сторицею. Найбільше люблю плести кошики, особливо перед Пасхою. Також створю картини, метелики. Кілька років думка була і лише цьогоріч її реалізував: сплів вертеп з лози. Це мене донька просила зробити. І воно мені пішло, лоза поза лозу і вийшло», - розповідає Михайло Гева.
Творчі роботи експонуються у великій залі Буковинського центру культури і мистецтва, виставка триватиме до 1 травня.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
