ВВС Україна:"Історія, варта цілого яблуневого саду" - ваш роман-дебют, проте за освітою ви філолог, брали участь у літературних фестивалях. Як виникла ідея написати роман?
Максим Дупешко: Я вирішив не поспішати видавати книгу, адже зараз можна видавати твори ледь не в 19 років, а потім вони губляться. Тому немає жодного сенсу в ранньому виданні. Я пішов іншим шляхом - спершу підготуватися, навчитися писати, виробити власний стиль.
Для мене було принципово не видавати роман за власні кошти - я хотів, аби він був цікавим. Коли роман був готовий, то знав, що він стане успішним, і показав його видавцеві. Так і сталося, проте я не очікував, що резонанс від книги виявиться настільки значним: мені навіть дали міську премію.
Ідея роману виникла тому, що я живу в Чернівцях, а історії, легенди про довоєнні часи популярні й досі. Найголовніше було знайти гарний сюжет - і як його правильно оформити. Сюжет у моїй уяві сформувався роки три-чотири тому, а написав роман за півроку. Я б сказав, що цей роман не мій як письменника, як Максима Дупешка - це роман чернівчанина, який зібрав інформацію про місто.
ВВС Україна:Як ви збирали матеріали для роману?
М. Д.: Я вирішив, що спершу напишу драматичну частину, а якщо забракне інформації, то звернуся в архіви та до істориків. Але коли написав роман, то зрозумів, що немає сенсу додавати до нього щось іще. Мені вистачило тих знань, які в мене були до початку написання роману.
ВВС Україна:У книзі багато сюжетних ліній, але через весь роман наскрізна лінія - місто Чернівці. Чернівці за Австрійської імперії, за Радянського Союзу, пристосування героїв до історичних змін у місті. Хто в романі - головний герой?
М. Д.: Роман не може бути на одну тему, історії повинні накладатися одна на одну. Читач сам для себе обирає з них головну. Для когось це - роман про Чернівці, дехто вважає, що про любов, але в тексті я натякаю, що він про продовження Другої світової війни - про війну на Сході.
ВВС Україна:Коли один із ваших героїв іде воювати на Схід, ви натякаєте про головну тему читачеві?
Так. Ми зараз не можемо писати літературний текст і не згадати про ці події. Я легко міг обійтися без цього в тексті, але зрозумів, що ідея може бути дуже актуальною. Коли почалися події на Сході, я зрозумів, що тема війни, на жаль, досі на часі. Хоч сюжет і був вже сформований, я довгий час не збирався писати роман, думав: "Кому потрібна ця Друга світова війна, про неї вже стільки всього написано".
Та коли почалися події на Сході, я зрозумів, що тема війни, на жаль, досі на часі.
Нагадаємо, премію імені Кохановського у номінації «Мистецький тріумф року» отримав Максим Дупешко (за роман «Історія, варта цілого яблуневого саду»)
ВВС Україна:У вашому творі багато деталей: міста, історичних подій, побуту, героїв. Завдяки їм читач мовби споглядає за подіями зсередини. Які у вас були джерела цих деталей, а можливо, у героїв - прототипи?
М. Д.: Під час презентації роману в Чернівцях було декілька людей, які стверджували, що точно знають, хто головний герой, про якого я написав цей роман. Але насправді Павел Бачинський - вигаданий. Хоч роман і видається карколомним, під час війни в Чернівцях відбувалися події і цікавіші, і складніші. Життя значно цікавіше за літературу, а я лише вибрав певні замальовки.
Щодо деталей вирішив, що роман має бути "смачним", адже є відповідальність перед читачем, аби він отримав естетичну насолоду від читання. Наприклад, якщо читає молода дівчина, яка не надто цікавиться політичними темами, то вона могла б захопитися побутом чи духом міста.
ВВС Україна:Деталі в романі - це те, що ви бачили місті, його вплив на вас?
М. Д.: Багато чого залишилося й досі, мені не доводилося вигадувати. У Чернівцях можна знайти багато дверей з початку ХХ століття, у деяких будинках - столітні дверні ручки та декоративні елементи. Але, на жаль, багато що втрачено, і в першу чергу - населення міста. Раніше Чернівці були багатонаціональні, але ніхто вже німецькою не розмовляє, євреї виїхали, місто стало звичайним. Чернівці від умовного Кропивницького чи Полтави й не відрізниш.
Звісно, дух міста лишився, і ми намагаємося його відтворити, але німецький міф не можемо повернути. Залишається лише творити новий міф - український.
ВВС Україна: У романі мати головного героя бачить Бога, який живе на двірцевому дахові. Це певний символізм?
М. Д.: Мені було важливо показати саму Марію, хотів створити колоритного персонажа, протиставити жіночий голос чоловічому. У мене багато героїв-чоловіків: і Павел, і оповідач, а вона була б експресивним жіночим поглядом.
Часом жінки бачать усе набагато краще, у них є інтуїція, а чоловіки більш прямолінійні.
Щодо Бога - це радше про те, що він часом буває в деталях, і кожен має знайти свій шлях до нього. Я його у творі використав не з однією метою: хотів і посилити образ Марії, і показати втрату Бога для міста, адже він спершу був, а потім його не стало. Але спеціальної метафори в Бога на двірці я не закладав. Правильно, аби читач сам розумів текст, а письменник не повинен його пояснювати. Тому якщо ви бачите символ у Богові на двірці - він там є.
Мистецькому творові не треба мати правильне розуміння, у поетичного твору кілька поглядів, і кожен його бачить по-різному. Чим більше можливих варіантів прочитання тексту - тим багатший твір.
Джерело: bbc.com
