Журналісти ІА АСС поцікавилися у відомих чернівчан, як вони проводять час на карантині та як сидіння вдома впливає на їхнє життя.
«В управлінні всіх, кого можливо, відправив на дистанційну роботу. Люди працюють з дому. На робочому місці залишається тільки керівний склад, щоб адміністрація продовжувала свою роботу та не було збоїв.
Я видав свої особисті запаси масок кожному працівнику, який є на місці. Постійно спілкуюся з підлеглими та доношу тільки достовірну інформацію з джерел ОДА.
Стосовно тренувань, то поступово переходимо в онлайн режим. Більшості це важко зрозуміти, особливо - усю складність ситуації і те, що потрібно ізольовуватись вдома. Ми сподіваємося, що в майбутньому перейдемо на вулицю, а потім - повернемось в зал.
Сім’ю, дітей з дому не випускаю, як і бабусю. Продукти та усе необхідне завожу сам. Коли заходжу чи виходжу з під’їзду будинку, завжди одягаю рукавички, як і під час походів у магазини. У місцях скупчення людей одягаю маску та намагаюся тримати дистанцію з людьми. Також постійно протираю спиртом ключі, телефон та руки і намагаюся не торкатися обличчя, хоча це важко.
Увесь вільний від роботи час зараз проводжу вдома, хоча раніше після 18:00 проводив тренування у залі. Тепер більше часу присвячую дітям, навчанню та читанню. Щоправда, почав більше часу проводити у мережі, слідкуючи за новинами».
«Жахливо вплинув на моє життя карантин. У нас із сином були заплановані презентації книжки. Зокрема, виїзні, в інших містах. Вчора був день народження Назарчика. Ясна річ, ніякого свята не вийшло. Син сам не в настрої святкувати. Казав, що навіть торта і подарунків не треба, якщо немає гостей.
Старший син приїхав з Польщі, бо його університет також на карантині. Хотів побути у бабусі в Глибокій - не має чим доїхати. Взагалі, мене найбільше обурює скасування роботи громадського транспорту. Це просто відверта майнова дискримінація. Адже люди, які мають власні авто, залишаються вільними у пересуванні, а ті, хто не має, наче ув’язнені.
Щодо самоізоляції, то ми її не дотримуємося. Виходимо і за продуктами в магазин, і просто погуляти. Бо якщо не дихати повітрям і не отримувати вітамін D, то точно можна захворіти. Правда, старший син не виходить. Сидить цілодобово за комп'ютером. Але це його звичний спосіб життя».
«Безумовно, введення карантину вплинуло на повсякденне життя кожного з нас. Так багато незручностей, але це стосуєтьсь нашого здоров’я і тут обговорень особливих не потрібно.
Що стосується особисто мене, то на даний момент в Буковинському державному медичному університеті запровадили дистанційне онлайн-навчання, тому я, як викладач, зобов’язаний забезпечити навчальний процес та провести повноцінну пару для наших студентів. Крім цього, через соціальні мережі або телефоном я щоденно спілкуюся та консультую друзів, родичів, як лікар, на тему запобігання та мінімізації ризику захворювання.
З міркувань безпеки моя родина знаходиться в повній ізоляції вдома. В цей весняний епідемічний період важливо без переохолоджень боротись з гіповітамінозом та вживати достатню кількість фруктів та овочів, декілька разів на день провітрювати свою оселю.
Моя порада для всіх: зміцнюйте свою імунну систему, пильнуйте за особистою гігієною, посміхайтесь та без паніки!»
«З учорашнього дня ввели повний карантин на роботі, адже актори, працюючи на сцені, не можуть зберігати необхідну дистанцію. На 27 березня був запланований концерт, присвячений Всесвітньому дню театру, у зв’язку з карантином його перенесли. Кожному з нас дали завдання зняти відео для ютуб-каналу з привітаннями до Дня театру. Також ми маємо читати нові п’єси та переглядати вистави.
Мої діти перебувають у селі разом з батьком. Я відправила їх раніше, а зараз не можу собі дозволити наражати їх на небезпеку.
Перебуваючи на карантині, я вже зробила генеральне прибирання до Пасхи, перебрала всі речі. Впорядкувала шафи і думки в голові. Вперше за довгий час виспалась.
Важким був перший день перебування вдома, тому що я звикла завжди кудись бігти і щось робити. Зараз у мене з’явився час на те, на що раніше його не вистачало. Я нарешті дочитала Ремарка та зателефонувала старим друзям. Налагодилося спілкування, на яке раніше не було часу.
З міркувань безпеки я виходжу з дому за крайньої потреби. На вулицю – тільки в масці, намагаюся не користуватися готівкою, промиваю ніс та горло, вживаю вітаміни.
Я вважаю, що зараз час, коли всі ми маємо стати уважнішими одне до одного та проявити свою людяність».
«Моя мама зараз в Італії, за годину їзди від Мілану. Ми хвилюємося за неї, а вона за нас більше. Адже в них відносяться до застережень і порад влади серйозно, у нас ще поки не всі.
Ми щодня спілкуємося телефоном, важко, мама плаче, сумує. Коли побачимось знову, невідомо... Зараз її головна втіха - молитва.
Сам карантин я, в першу чергу, сприймаю як можливість побути вдома з донькою, бо зазвичай багато працюю, а зараз вирішую справи в телефонному режимі. Багато читаємо, за три дні Дашка майже прочитала Діккенса «Різдвяну історію». Я читаю проекти рішень, розпорядження, кодекси.
Ранок починаємо з зарядки, бо вдома впродовж дня постійно щось жую, особливо солодке.
Навчаю доньку куховарити, коронні страви від мами - сирники, голубці і суп з фрикадельками.
Плануємо поїхати в село, там весна, треба посадити грядки і прибрати ділянки, мама дала вказівку доглядати за квітами. Люблю фізичну роботу, це розвантажує мозок.
Намагаюсь менше часу проводити в Інтернеті, бо переконана: сьогоднішнє випробовування - це тест на нашу людяність, національність, мудрість, відповідальність. Це не час для політичного піару, а дехто сприймає, на жаль, його так.
Кожен у нинішніх умовах має робити свою роботу сумлінно.
Вже декілька років маю корисну звичку: вранці натще я випиваю сік одного лимону плюс столова ложка меду розведеного теплою водою, виходить природний вітамін С. Також вдома завжди відчинені для провітрювання вікна, навіть взимку.
Цей час треба провести з користю для себе і для інших!»
«Я працюю переважно вдома. У нас розписані дні, коли адміністрація чергує у школі. Всі розпорядження і документи опрацьовую через Інтернет. Якщо потрібно, підходжу до школи. В школі завжди є черговий. Вдома вивчаю документи, новий закон «Про середню освіту».
Звичайно, хочеться порадувати смачненьким своїх домашніх. Також під час карантину ми прибираємо квартиру до Пасхи. Один день присвятила своїм квітам, у мене 55 вазонів.
На вулицю виходжу тільки з маскою. Продукти закупили, тож виходжу за крайньої необхідності в аптеку або за кормом для кота. Вдома після повернення дезінфікую дверні ручки. Подихати повітрям виходжу на балкон. Проводжу там годину щодня, поки дозволяє погода".
Читайте також: Ще два випадки коронавірусу зафіксували в Україні
«Я не хочу, щоб мої Чернівці перетворилися на Ухань... Я не хочу, щоб страждали люди, яких я дуже люблю... Особливо в ці дні я думаю про бідних та тих, хто не може сидіти вдома, бо його просто нема.... Хто не може послухати звернення президента по телевізору та ознайомитися із статистикою загрози в Інтернеті... Ми всі маємо розуміти, що зараз ми всі - і бідні і багаті - одне ціле і залежатимемо один від одного. Ми можемо опинитися в одній черзі на апарат вентиляції легень...
Сьогодні ми маємо бути разом і дбати один про одного... Кожен з вас виносить сміття. Прикріпіть, будь ласка, в пакеті декілька масок, мило, можливо їжу... Про дезінфектори я мовчу... Зупиніться на секунду і запропонуйте маску пенсіонеру на вулиці... Це може робити кожен... Залишайте інформаційні записки, як себе вести, як захиститися від вірусу, поруч зі смітниками, де збираються безхатченки та бідні, можливо, саме ви врятуєте таким чином життя.
Бережіть себе і оточуючих...
Я намагатимуся об’їжджати максимальну кількість таких точок, наскільки в мене вистачить масок, а тим часом мами в МІСТО ДОБРА шиють ще маски для малозабезпечених та пенсіонерів».
Фото з допису Марти Левченко
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами