Зміцніти духовно, об'єднати навколо збирання та прикрашання Великоднього кошика цілу сім’ю, спробувати освячені наїдки, згадати тих, хто вже не з нами. Такою є підготовка та саме святкування одного з найбільших християнських свят – Пасхи.
Але святкують його в регіонах України по-різному.
Так, у гуцулів існують деякі особливі звичаї на Великдень. Наприклад, якщо не встиг до церкви, або далеко йти – кладуть кошик надворі, щоб упала на нього ранішня роса. Тоді кошик вважається посвяченим.
Кошик збирається ще до вечора, потрібно встигнути до сходу першої зорі. Бо тоді людина встигатиме робити все вчасно.
Зранку в неділю всі вмиваються з миски з водою, на дні якої монети. Обличчя вмивають від найстаршого, до найменшого. Гроші забирає останній.
Також на Західній Україні збереглася традиція перескакувати в цей день через багаття, таким чином очищати тіло і душу і набиратися сил на рік уперед.
На Поліссі досі виконують звичай з діжкою, яку готують до замішування тіста на паски. Її вимивають, накривають рушником, підв’язують червоним поясом, а зверху на неї кладуть гроші і ставлять на стовпчики воріт, щоб підняти вище до неба. Місцеве населення вірить, що коли зійде сонце, то своїми променями воно благословить діжку з тестом.
На Закарпатті під час Великодньої неділі традиційною розвагою вважаються гри – на Хустщині “бють блишкі”, а на Рахівщині грають в “Букур”. Після ігор, закарпатський господар обкурює кімнату ладаном.
Ніч перед Великоднем наші предки вважали магічною. Казали, що під час неї можна відшукати скарби. У руку треба було взяти червоне пасхальне яйце, йти шляхом, а коли воно у долоні почне нагріватися, тоді ж варто зупинитися і на тому місці копати.
Ще в давнину люди запалювали біля церков вогнища та пильнували, щоб вони не погасли. Цікаву традицію із багаттям влаштовували у селі Чортівець, що на Покутті. Під тамтешньою церквою його розкладали, у ньому ж спалювали непотріб, а коли вогонь горів все яскравіше, кругом нього ставали хлопці.
Це створювало ілюзію біблійного епізоду, коли апостоли грілися біля вогню, чекаючи на Ісуса.
У давні часи дуже святковим виглядав храм і в селі Котельва, що на межі Полтавської і Сумської областей. Там робили ліхтарі, схожі на китайські, і вивішували по периметру будівлі, а ще в кожному дворі та на деревах.
Вже після літургії та святкового сніданку біля храмів водять гаївки: дітвора співає пісні, дорослі ж кружляють у хороводі. Ця традиція міцно вкоренилася на Львівщині, Тернопільщині та Івано-Франківщині.
На Закарпатті у давнину під час Великодньої неділі ігрищами також не нехтували: на Хустщині "били блишки", а на Рахівщині грали в "букурію". Сьогодні ж, після забав, закарпатський господар обкурює світлицю ладаном. Якщо у родині є дівчина на виданні, то освячену паску їй кладуть на голову, промовляючи: "Аби була людям велична, як паска ця пшенична!".
На Яворівщині ж за незаміжніми навіть пильнують: ватаги хлопців ходять від хати до хати і співають дівчатам пісні, які дуже нагадують колядки.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
