– А по той бік фронту так звана «ЛНР». Плотницький вже «став у стрій» після нібито скоєного проти нього «замаху».
– Я не знаю, хто це скоїв. Ми земляки, до речі.
– Він не з Росії засланий якийсь «отпускнік», так званий «ополченець».
– Ні-ні. Він у нас українець.
– До речі, нібито з Чернівецької області. Так?
– Так. Є таке селище Кельменці. У нас область – половина Бессарабії, тобто бувшої Російської імперії, а половина Австро-угорської імперії –– Буковина. Він там закінчив 10 класів. І, як всі молоді хлопці раніше, їхали кудись поступати, він поступив десь у військове училище і на момент, будемо казати, розпаду СРСР… Я робив у 2005-2006 роках головою Луганської ОДА, а він робив в управлінні захисту прав споживачів. Ми не були знайомі. Він робив просто якимось дрібним чиновником там.
– Справедливо, що його пов’язують з Єфремовим? Чи це не відповідає дійсності?Працювати головою адміністрації, коли Єфремов почував себе повним господарем області, то це було ще гірше, ніж за режиму Пол Пота
– Єфремов вже на той час був настільки великий, щоб із такими дрібними, як Плотницький, будемо казати, водити знайомство? Я не можу це підтверджувати. Я знаю оточення Єфремова. Тому що працювати тоді головою адміністрації, коли Єфремов почував себе повним господарем області, то це було ще гірше, ніж за режиму Пол Пота. Тому я це все на своїй шкірі знаю.
Але я не зловтішаюся. Хай Єфремов… Колись перед якимось телеефіром він все мені доказував, що я не так робив, я не так керував. Я йому сказав: Олександре Сергійовичу, апріорі до вас не могло бути розумніших, ніж ви, і після вас не могло, до вас були дебіли і після вас були, так що дайте мені спокій. І ми навіть у парламенті… Ну, здоровалися. Я не можу сказати, що нібито… Всі депутати одне з одним здоровалися, незалежно від їхніх політичних вподобань. Але ми ні на які теми більше не розмовляли.
– Як Ви вважаєте, ця вже чергова справа проти Єфремова, тепер він вже за гратами, то це щось серйозне чи просто наважилися взяти того, хто вже втратив вплив, на відміну від більш крупної риби?
Крим показав, що у нас зрадників більше, ніж було під час Другої світової. Крим, МВС, майже ніхто не вийшов, СБУ, Внутрішні війська, Чорноморський флот, Збройні сили
– Я сам собі ставив питання. Ви знаєте, що Крим показав, що у нас зрадників більше, ніж колись було під час Другої світової війни. Ідеологічно у нас не той. Подивіться Крим. МВС, де я працював – майже ніхто не вийшов. Майже ніхто. СБУ.
– Тобто на російський бік відразу пішли?
– Внутрішні війська, Чорноморський флот, Збройні сили.
Ну, і така сама ситуація. 29 квітня 2014 року було захоплення Луганської ОДА, звідки і пішла вся ця пошесть. Ну, хто там? Вся еліта. Вся еліта стояла!
– На Харківщині теж захопили облдержадміністрацію, і цей сепаратистський заколот не пройшов. А чому на Донеччині і Луганщині вдалося?
– Знаєте, чому? Мені колись Петро Олексійович, та не колись, а завжди каже: ти десь трошки перегинаєш, трошки там… Я кажу: я вже «інтелігентних» бачив, коли захоплювали Крим, коли захоплювали Луганську ОДА, коли захоплювало Донецьку ОДА – і що з цього вийшло, що ми сьогодні опинилися в страшній катастрофі, у військових діях, грошей не вистачає на підвищення пенсій і зарплат, бо явно велика, левова доля йде на військо. А я кажу: а де ті «інтелігентні» (!) люди, які тоді керували цими адміністраціями? Їх вже ніхто не пам’ятає прізвища, їх ніхто не викликає на допит по повістках у ГПУ? Вони здали фактично владу! А силовики?
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами