«Чую, що йде на удар — ліг за дерево. Думав, якщо під ноги впаде, то пів біди, сам перебинтую. Але вона впала вище — влучило у стегно та бік. Лише почув, як зайшло у тіло, і крикнув. Хлопці одразу зрозуміли, що сталося, надали першу допомогу, а зранку ми з побратимом помаленьку пішли до точки евакуації», — пригадує прикордонник.
До лав Державної прикордонної служби потрапив ще під час строкової служби, згодом підписав свій перший контракт, а з початком повномасштабного вторгнення без вагань став на захист країни. За плечима бійця гарячі напрямки Донеччини, Луганщини та Сумщини.
Для родини «Барні» захист України — це сімейна справа, говорить військовий:
«Ми з батьком удвох служимо. Батько в 11-му, а я у 4-му прикордонному загоні. Якщо він на позиції я за можливості або телефоную, або відправляю йому голосові».
Вдома на воїна з перемогою чекають дружина та 7-річний син. Саме заради них, зізнається «Барні», він щодня ризикує життям і долає біль від поранення.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
