Найперша волонтерська допомога Луганську, на початку війни, була з Буковини - І.Верігіна

В програмі "Суть Речей" екс-голова Луганської ОДА Ірина Верігіна розповіла про початок війни на Сході та про волонтерську допомогу

Людмила Григорчук: Війна змінила всіх. І рік 2015 був роком сподівань, що все зміниться, що завершиться війна. На самому початку війни, ви думали, що це буде так довго?

Ірина Верігіна: Ні, я думала, що ця війна закінчиться в серпні минулого року. Спочатку було дуже страшно, тому що ми не розуміли, де ми зможемо зупинити цього ворога. Тому що почався наступ і наступ серйозний. Вони захопили міста такі, як Сєверодонецьк, Красний луч, Луганськ, підійшли до Щастя, до Кременського району і тільки завдяки нашій українській армії, нашим добровольчим батальйонам, ми змогли їх зупинити, і тільки потім, завдяки добровольцям, Айдару звільнили Щастя, Сєверодонецьк, Лисичанськ, і майже контролювали Луганськ, і ми сподівалися, що день Незалежності буде в луганську, але потім був наказ. Я рахую, що це зрада. І наші війська вивели з Луганська і почали підписувати Мінські угоди. І тоді я вже зрозуміла, що це буде довго. Тому що домовлятися з терористами було непотрібно, а потрібно тоді, коли перші чєловєчкі зайшли в Крим, треба було зразу європейській спільності нагадати за Будапештський меморандум, ті домовленості, які були і вони нам гарантували територіальну незалежність. А ми їх згадали майже через рік. Тому ті сподівання, які були тоді, вони не виправдалися в 2015 році. Хоч кажуть, що будуть перемовини і буде тиша, але бачимо, що щоденно обстрілюється територія. Захопили три населені пункти, Коміртеново. Це наша українська територія, ми не можемо їх забрати, бо це не по Мінським домовленостям. Тобто терористи можуть це зробити, а ми повернути не можемо. Така гіркота в душі наприкінці року, бо миру в Україні немає.

Людмила Григорчук: Чи ми на місцях могли щось зробити? Чи ми могли на щось вплинути?

Ірина Верігіна: Те, що робили тоді волонтери, те, що робили добровольчі загони, це був патріотизм, тому що армія була незабезпечена. Не було нічого необхідного. І саме волонтерський рух і волонтери дуже допомогли армії. Вони завозили все, що потрібно. Не тільки продукти і одяг, вони завозили і зброю, і тепловізори, і все, що було потрібно. Тільки ми зверталися і тут же допомагали. Вони забирали наших людей до себе, забрали наших дітей. Бо коли бомбили Луганськ, було тисячі дітей, яких потрібно було кудись відвезти. І я вдячна тій політичній силі, в якій я є, Батьківщина, тоді Чернівецька Батьківщина допомогли. Перша гуманітарна допомога прийшла з Сторожинецкого району. Потім була Одеса, потім був Миколаїв, але першими були буковинці.

Читати ще: Колядками та танцями вітали Генерального консула Румунії в Чернівцях