У боротьбі за Батьківщину неможливо втомитись, - отець Василь Гасинець (ВІДЕО)

Два роки проведені на лінії фронту, накручено 300 тис км у волонтерських місіях, вислухано більше тисячі сповідей солдат - буковинський капелан Василь Гасинець щодня пригадує запах ГРАДівських обстрілів та не шкодує про зіпсоване здоров’я і витрачені кошти на боротьбу з ворогом.

Читайте: Герой України, якого катували у «ЛНР», розповів, за яких умов закінчиться війна

Немає жодного квадратного кілометра на звільнених територіях, де б отець Василь не побував. З початком війни потреба у духовному наставнику була дуже критична, ділиться священик. Духовенство допомагало армії виживати – морально і фізично.

«Тепер чітко знаєш куди їдеш, знаєш, де стоїть підрозділ, на тебе чекають, зустрічають, практика є. То у 2014 шукав їх всіх у тумані, у лісі, не було координат жодних, - розповідає отець Василь Гасинець, священик УГКЦ, капелан.

Йому 50, з них рівно половину – він служить Богу. У кожному підрозділі, куди приїжджав отець Василь, завжди утворювалась військово-парафіяльна спільнота. Люди постійно потребують у щось вірити, а у таких критичних умовах – особливо. Із 6 років війни капелан провів на передовій - третину.

«Десь до 2 років у загальній кількості. На місяць я бувало 3-4 рази їздив, у суботу ввечері повертався, у неділю ввечері знову вирушав на Схід».

Одна поїздка з Чернівців на фронт  і назад – 2600 км. Таких виїздів було понад сотню. Траплялось часто, коли на війну з провізією, а звідти - із вбитими солдатами. Сморід карбіду досі закарбований у пам’яті – так капелан пригадує післяГРАДівський обстріл. Та жодна артилерія ворога не могла налякати чи зневірити.

«Свобода – це не подарунок одноразовий, це дар, над яким слід працювати, незалежність і свобода, народна, національна і державна, - продовжує отець Василь, - це річ, яку треба плекати, берегти, як вогонь на свічці на вітрі затуляти собою, навіть тоді, коли це загрожує втратити життя чи здоров’я».

Не побоявся заглянути в очі смерті і зять отця Василя – Сергій Калитюк. Цьогоріч він побрався з дочкою  священика – Софією. Таким вибором дочки капелан дуже втішився, мовляв, виховали правильно.

«Прийняли це з великою радістю, я сказав тоді дочці: він мені рідний ще раніше, ніж ти з ним познайомилась. Бо він рідний став по крові, коли пролив кров за Україну.»

Звільняти державу слід мирно або мілітарно, головне, аби кордони стали українськими, вважає отець Василь. Він вдячний родині за підтримку і розуміння, священикам – за допомогу на парафії у час його відсутності, а людям – за понад 4 млн грн., які вдалось за ці роки зібрати та передати на передову.

Фото: з ФБ-сторінки Василя Гасинця

«Любов до мами не вимірюється коштами, а Україна – це мама, рідна мама, тому я повторюю: не можна змучитись боротись за Батьківщину, ніколи,» - завершує розмову Василь Гасинець.