Одна ракета забрала 4 мільйони доларів у компанії: історія релокації виробництва велосипедів на Буковину

У програмі «Нові Правила» на Радіо 10 розповідав про історію релокації Микита Ткаченко, СЕО «Велотрейд». Він повідомив, що компанія на ринку уже понад 20 років, з 1998 року працюють у цій сфері, пише Медіа агентство АСС.

Як з'явилась ідея займатися виготовленням велосипедів?

«Наш власник з самого дитинства займався велосипедним спортом і пізніше він це своє хобі переніс в успішний бізнес.  Я також дуже захоплювався велосипедним спортом у дитинстві, тому так склалося, що десь у 20-21 рік я пішов працювати у цю компанію. Це бізнес побудований з нуля, він немає ніяких зв'язків із радянським минулим.

Велосипедне виробництво зараз виглядає не так, як це собі уявляє більшість споживачів. Тобто це більш схоже на якийсь автомобільний бізнес, коли за нашими кресленням розробляються деталі, а потім ці деталі надходять до України, де ми складаємо ці велосипеди. Звичайно є частини, які ми виробляємо самостійно - наприклад велосипедні ободи. Кожного року ми досліджуємо, які велосипедні частини ми можемо самі виробляти: закуповуємо обладнання та збільшуємо ту частку запчастин, які можуть виготовлятися в Україні.  Необхідно розуміти, що велосипед - це в першу чергу набір деталей і на ці деталі є свої виробники», - розповів чоловік.

Яким був для компанії початок повномасштабної війни

Микита Ткаченко розповідає, що для нього та його команди це було дуже важко:

«Весь Харків, вся Україна прокинулась в той день, 24 лютого 2022 року, від вибухів. В Харкові їх було дуже багато, бо до кордону з росією менш як 40 км. Звичайно був страх, моїм першим повідомленням для компанії було: «Ми припиняємо роботу, ніхто не виходить і всім потрібно триматися за своє життя». Через 4 дні для нас настав ще один «чорний день», бо російська ракета прилетіла до одного з наших цехів саме зі складання велосипедів. 28 лютого менше ніж за 3 години ми втратили своє приміщення, разом із сировиною, з готовими виробами - для нас це був найбільший удар, після якого я навіть собі не уявляв, що ми зможемо відновити взагалі виробництво.  Якщо рахувати виключно товар, обладнання та саму будівлю, то ми втратили близько 4 мільйонів доларів».

Фото з Фейсбук-сторінки підприємства

За його словами, на момент удару була майже ніч. Тоді був масований ракетний удар Харкова, співробітники там не працювали, але на території знаходився один охоронець і на щастя він не постраждав.

«Для нас він взагалі герой, бо встиг відігнати одну з вантажівок. А згодом російська пропаганда опублікувала в себе в новинах, що вони знищили нафтопереробну базу і додали фото нашого виробництва. Згодом коли в Харкові стало трохи тихіше, МЗС встановило всі причини та наслідки від влучання.  Взагалі рашистам чомусь не сподобалась вся велосипедна індустрія України, бо за перші тижні повномасштабної війни знищили більше ніж половину велосипедної промисловості в Україні. Є ще одна велика компанія у Києві і до них також прилетіло. Не знаю, чим їй велосипеди не догодили», - каже СЕО компанії. 

Про переїзд виробництва

«Після прийняття всього цього жаху ми зрозуміли, що все ж треба рухатись далі. Ми подали заявку до Державної програми релокації і саме Чернівецька область, зокрема Хотинська міська рада, першими зробили дзвінок та запропонували нам свою допомогу. Нам повідомили, що є виробничі площі та так сталося, що після того, як я особисто відвідав усі ці площі в Хотині й усвідомив умови, які ще нам надавалися - зрозумів, що вони були найкращими серед усіх пропозицій, які ми мали. Наше перше рішення - це перевезти вже готові вироби», - повідомив Микита Ткаченко. 

Він розповів, що трохи згодом релокували частину підприємства ще й на Тернопільщину.

«Ми контактували із Укрзалізницею і вони на безкоштовній основі надали нам дуже велику кількість вагонів - якщо рахувати у вантажівках, то це приблизно 300 вантажівок, аби перевезти усю компанію. Більша частина підприємства їхала саме потягами», - додав він. 

Продукцію компанія продає переважно в Україні

СЕО підприємства розповів, що на експорт працювали і раніше, але це була дуже невелика частка:

«Звичайно з початком повномасштабної війни ми зрозуміли, що нам потрібно ще більше диверсифікувати свої продажі та тому ми почали нарощувати експортну частину наших продажів. Ми почали працювати більше для за кордону - зараз в нас вже є свій склад у Польщі і є свій інтернет-магазин там.  В нас не було іншого вибору, як задовольнити попит наших закордонних клієнтів. Звичайно ніхто із них не був готовий купляти велосипеди в Україні через війну. Вони банально не були впевнені, що цей товар до них доїде неушкодженим».

Наскільки Україна велосипедна країна

Микита Ткаченко зазначив, що Україна порівняно із країнами ЄС дуже не велосипедна країна. За його словами, якщо рахувати кількість велосипедів на одиницю нашого населення, то у нас приблизно в 4-5 разів менше ніж у Польщі. Це зокрема питання інфраструктурне, тому що в Україні дійсно не вистачає велосипедних доріжок, можливо ще трошки менталітету.

Які зміни у продажах, порівнюючи з роботою до війни

СЕО компанії розповів, що стало продаватись більше дорослих велосипедів. У період війни стався такий «апокаліпсис транспорту» - люди залишали сої автівки та пересувалися містами на велосипедах. Натомість продажі дитячих та підліткових велосипедів скоротилися майже до нуля, бо багато дітей або просто виїхали, або батьки не доволі дітям кататися, як до повномасштабної війни.

«Ми розглядали можливість відкриття офлайн магазину в Чернівцях й у інших містах на заході України, але ризики завеликі й через наші втрати ми наразі маємо куди вкладати кошти», - розповів Микита Ткаченко. 

Про волонтерство підприємства

«Ми не можемо просто так здатися, коли в нас зараз є працююче підприємство, в нас є дохід, який ми можемо давати співробітникам. Але найважливіше - у нас є дохід, яким ми можемо направляти нашим бійцям та нашій державі. Ми, як і більша частина українців, допомагаємо ЗСУ, на початку повномасштабної війни, коли був «тотальний хаос» ми віддали дуже багато велосипедних камер, які бійці використовували як джгути, віддали ліхтарі. Потім ми більшу частину грошей вкладали в амуніцію: закуповували екіпіровку, машини. Зараз ми продовжуємо цим займати, в нас зокрема багато співробітників зараз служать і ми звичайно допомагаємо усім, чим їм треба», - каже чоловік. 

Він розповів про великий проєкт, який стосується розбомблених регіонів:

«Волонтери в Голландії збирають дуже багато велосипедів і відправляють їх в Україну, на сьогодні це вже близько тисячі велосипедів. Вони приходять в Україну не в самому задовільному стані, тому що вони вже використані. Відтак ми пропускаємо їх через наше виробництво, повністю безкоштовно відновлюємо і надаємо благодійним організаціям і так розповсюджуємо їх по територіях, які найбільше постраждали від російської агресії».

Микита Ткаченко наголошує, що Харків - це його маленька Батьківщина і звичайно він та компанія планують повертатися додому.

«Ми не можемо просто так покинути Харків, байдуже скільки кілометрів це від росії. Це наша земля, наша країна. Але зараз я розумію, що бізнес вже не буде таким, як був до вторгнення», - резюмував СЕО підприємства. 

*Підготовлено в рамках співпраці з BST.