Буковинка народила трійню, чернівецький лікар пробіг швейцарський марафон, багатодітна родина отримала квартиру, 67-річна мати віддала синові нирку – ці люди зробили 2016 рік цікавим і незабутнім.
Буковина – край унікальних, щирих, сердечних людей. Тож у 2016 році чимало наших краян вразили своїми неймовірними життєвими історіями, вмінням долати найскладніші перешкоди, боротися з хворобами і давати нове життя.
Першою народилася дівчинка. Вона найбільша - важить 2750 грамів. Потім хлопці - 2500 та 2200 грамів.
- Коли на узд ми дізналися, що будуть два хлопчика і дівчинка, одразу вирішили, що доньку назвемо на честь батька - Олександрою, - розповідає мати трійнят. - А синочкам дали імена вже після народження - Артем та Юрій.
Лідія Тофанчук розповідає, що у хлопців нестримний характер: вони вимагають більше уваги, активніші та нетерплячіші. А от дівчинка спокійна і стримана.
- Годувати та перевдягати спочатку мушу хлопців - інакше вони галасують, - посміхається Лідія. - А Сашенька терпляче чекає своєї черги. Мудра жінка росте!
До речі, серед учасників Євген Миколайович був єдиним представником України.
- У Швейцарії 21 кілометр подолав за 2 години 10 хвилин. Це - мій власний новий рекорд, яким дуже пишаюся, - розповідає лікар-спортсмен.
- Я мешкаю в одній кімнаті з дітьми та чоловіком, у другій кімнаті - брат з дружиною, на кухні - мама з чоловіком, - розповідає Майя. - Купила двоярусні ліжечка під дві стіни, посередині - велике ліжко і ще одне - розкладне. Найменший синочок ще спить у візочку.
Найстаршому сину - 14 років, найменшому - вісім місяців. Нещодавно виконавчий комітет Чернівецької міської ради надав багатодітній родині нову трикімнатну квартиру на 100 квадратних метрів у будинку для пільговиків. Там ще потрібно зробити ремонт, проте діти з нетерпінням чекають переселення.
Операцію з трансплантації нирки від матері до сина проводили у Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова Нирка чудово прижилася. Через кілька тижнів Юрій та Єва Алексюки повернулися додому, у Сторожинець. Чоловік забув, що таке болі і погане самопочуття. Проте тепер погодинно приймає чимало ліків і дотримується суворої дієти.
- Дякую мамі за друге життя, а рідним - за віру і підтримку, - говорить Юрій Алексюк. - Після всього, що пережив, точно зрозумів: немає нічого ціннішого і дорожчого за здоров`я.
Ми пишаємося, що серед нас є люди, які вміють боротися за власне щастя, щиро любити, допомагати тим, хто цього потребує. Упевнені, у 2017 році будуть нові герої, про яких ми розповідатимемо читачам на сайті Інформаційного агентства АСС.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
