Отець Станіслав Смольчевскі, настоятель храму, називає це місце найкращим у костелі. Щоразу він заходить сюди та молиться за всіх, хто тут спочиває, пише ІА АСС.
«Солдати, які у той час загинули під Чернівцями, у селі Рідківці, спочатку були поховані там. У 1932 році тодішня румунська влада та Польща домовилися про вивезення останків солдатів до Польщі. Оскільки не було місця для проведення ексгумації, а підвальне приміщення у костелі було вільне, тіла солдатів привозили в ящиках та клали тут. Кілька десятків вдалося вивезти до Польщі. Однак, почалася війна і нікому вже не було часу думати про померлих, тож тіла 60 солдатів залишилися тут».
Після закінчення війни містяни приходили сюди молитися. Втім радянській владі це не подобалося. У самому костелі планували робити державний архів. Тоді, розповідає Отець Станіслав, з Москви прийшло розпорядження - поховання замурувати. На місці залишили лише табличку російською мовою.
Читайте також: Серце Ісуса, яке об’єднує людей: як старовинний єзуїтський костел у Чернівцях об’єднав віруючих та невіруючих
У 2010 році, коли храм передали римо-католицькій громаді міста, представники парафії ходили у архіви та шукали докази того, що у підвалі костелу дійсно є таке поховання. Однак, пошуки не дали результату.
«Лише у 2014 році, коли відкрили таємні документи у архівах, виявилося, що все є. Була навіть фотографія, тож я точно знав, що тут є останки цих солдатів. Тоді звернувся до Польщі, до Інституту народної пам’яті. Ми розібрали стіну та відтворили тут усе, як було. Кошти на це виділила влада Польщі», - розповідає настоятель.
Під час облаштування приміщення отець Станіслав виявив, що табличка, яку радянська влада залишила на місці поховання, крадена.
«От, люди кажуть – радянська влада поховання замурувала, але який гарний жест зробила - залишили табличку мармурову. Коли ми забрали цю стіну та зняли таблицю, то побачили з іншого боку напис румунською мовою. Таблицю просто забрали з румунського гробу. В когось вкрали і поклали польським солдатам».
Отець Станіслав показує табличку з обох боків
Підвал костелу наразі у кращому стані, аніж зал богослужінь. Однак, і він швидко псується через велику вологість. Тут поклали осушувачі, які на початках збирали 40 літрів води на добу.
Наразі отець Станіслав разом із волонтерами збирають гроші на порятунок костелу Найсвятішого Серця Ісуса за рахунок пожертв прихожан та добродіїв. Для реставрації потрібно виготовити дороговартісний проєкт та знайти фахового архітектора. Без цього тут не зможуть відремонтувати дах та осушити фундаменти.
Отримуйте новини в Telegram
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
