Правда і міфи вакцинації

Щоб довкола теми щеплень в українському суспільстві вибухнула дискусія, досить найменшої іскри. Антивакцинальні настрої існують у багатьох країнах, проте в нас їх градус через недовіру до влади загалом та охорони здоров’я зокрема в рази вищий. Бракує перевіреної інформації, тож люди охочіше вірять розповідям знайомих чи телешоу, ніж лікарям. Факти смерті чи інвалідизації після щеплень хоч офіційно й спростовують, але вони надалі сіють страх і відмови від вакцинації. Як-то кажуть, ложечки на місці, та осад залишається.

Одна з найбільших проблем — спілкування (хоч іноді його важко так назвати) з лікарем. «Прийшла якось із дитиною до лікаря на щеплення, спитала: «А що за вакцина, хто виробник?» У відповідь почула: «Яка вам різниця, дякуйте, що взагалі є», — розповідає Юля К., мама 4-річної Оленки.

— Мистецтва спілкування з пацієнтом нас справді не вчать. Виходить, як у тому прислів’ї: вміла готувати, та не вміла подавати, — каже головний дитячий імунолог Києва кандидат медичних наук Федір Лапій. — Коли пацієнт приходить до поліклініки зі своєю проблемою, саме лікар міг би знизити емоційний градус. Але не робить цього. Хамства не буде лише тоді, коли з’явиться конкуренція. Бо у приватних клініках вам усміхаються вже з порога. А в державній медицині конкуренції майже немає, лікар не боїться звільнень і претензій, бо на його посаду черга не стоїть. Це проблема не лише медицини, а системи, яка не змінилася. Моя порада батькам: якщо ви не знайшли спільної мови з лікарем, знайдіть іншого.

Міфотворці

Міфи щодо вакцинації є, були й будуть, каже Федір Лапій. Існує навіть класифікація тих, хто їх створює й поширює. По-перше, так звані романтичні телепні — ті, хто часто з найкращих міркувань поширює новини, не розуміючи, що їх використовують. «Вони діють за покликом серця, готові альтруїстично боротися, хоч погано поінформовані».

По-друге, харизматичні лідери, церковні чи світські. Як правило, вони не медики, охоче спілкуються з журналістами й, виступаючи у ЗМІ, часто називають себе експертами, однак переконують більше завдяки власній харизмі та красномовству, ніж науковим доказам.

По-третє, ті, хто на цьому заробляє, зокрема й ЗМІ. Проблема вакцинації — це приманка, на яку клюють усі, отже стовідсоткова гарантія популярності. Спрацьовує відомий ефект негативу: що більше його, то вища кількість переглядів. Не гребують маніпуляціями навколо цієї теми політики, підвищуючи передвиборчі рейтинги або обстоюючи бізнес-інтереси: скажімо, якщо гепатиту В запобігати завдяки вакцинації, то проблема його лікування може зникнути. Отже, хтось втратить прибутки від продажу відповідних препаратів.

Самі лікарі також підтримують міфи. Тож запитання: чи може, наприклад, нейрохірург, не фахівець з імунології, дозволити собі робити певні припущення щодо шкоди щеплень і поширювати цю інформацію серед друзів та пацієнтів?

Тому найбільший бар’єр на шляху вакцинації — невміння медика виокремити головне в інформації й донести його до людей. На державному рівні — також порожнеча щодо інформаційної кампанії. Два роки тому на сайті МОЗ створили сторінку імунізації (такі є в більшості західних країн), але пізніше через брак ресурсів ініціативу згорнули.

Як запобігти помилкам

Одне із запитань, які найчастіше виникають у батьків, відповідь на яке мала б бути на такій інформаційній сторінці: чи правильно зберігають вакцини та на що впливає порушення температурного режиму? «Ні на що. Так, ми вимагаємо, щоб у поліклініках препарати зберігали в межах 2—8°С. Це перестраховка, бо з ними нічого не відбувається у значно ширшому діапазоні температур. Але треба знати: певні препарати (проти дифтерії, правця, гепатиту В тощо) бояться заморожування, а проти кору, краснухи, свинки тощо — надто високих температур. Крім того, нові вакцини, які ми отримали, мають флаконні термоіндикатори. Батькам, до речі, повинні надати будь-яку інформацію, яка стосується їх зберігання», — каже фахівець.

З огляду на те, що з компетентним лікарем під час походу до поліклініки, ймовірно, може не поталанити, запобігти помилкам дає змогу так звана інформована згода, яку підписують батьки, погоджуючись чи ні на вакцинацію. Зокрема в документі слід написати, чи має дитина алергічні реакції; є пункт, де йдеться про негайне звернення до лікаря, якщо після щеплення з’являться блювання, сонливість, млявість.

За словами фахівця, у вакцин мало протипоказань. Але можливо, що дитина може захворіти на ту чи ту хворобу незалежно від вакцинації. Такий збіг може призвести до летального результату: батьки вважатимуть, що погане самопочуття пов’язане зі щепленням, і запізно заб’ють на сполох. Наприклад, буквально за день може забрати життя дитини менінгококова інфекція.

«Багато досліджень присвячені питанню, чи підвищує вакцинація ризик інших захворювань, виступаючи своєрідним тригером. Відповідь науковців: ні». По суті, щеплення має три однозначних протипоказання: тяжка алергічна реакція, будь-яка гостра хвороба та проблеми з імунною системою. Перед щепленням лікар повинен виміряти температуру, перевірити лімфовузли, серце, легені, живіт. Приблизно раз на мільйон випадків виникає алергія на вакцинацію. Таке було в Україні, проте жоден не закінчився летально, каже Федір Лапій. 99,9% випадків трапляється протягом перших 30 хвилин після вакцинації, тому лікар повинен упродовж цього часу спостерігати за дитиною.

Мільйони за фейкове дослідження

Багато дискусій спричиняє інформація, ніби вакцини небезпечні тим, що містять зокрема токсичні формальдегід й антибіотики. «Річ у тім, що формальдегід утворюється в нашому організмі. Та кількість, яка може бути у препараті, не токсична для людини. Правда також те, що антибіотики (наприклад, неоміцин), що містять деякі вакцини, токсичні. Але правда й те, що для токсичності його доза у вакцині має бути збільшена в 80 тисяч разів», — розповідає Федір Лапій.

Один із найпоширеніших міфів, що 20 років тому сколихнув весь Захід і досі його підживлюють українці, — ніби внаслідок вакцинації дитина може захворіти на аутизм. 1998 року Ендрю Ванфілд, хірург лондонського шпиталю, опублікував у всесвітньо відомому журналі Lancet статтю про пов’язаність щеплення та аутизму. Як з’ясувалося через кілька років, за згоду провести це дослідження Ванфілд отримав хабар майже 4 мільйони фунтів стерлінгів. Дослідження виявилося фейковим, хірурга позбавили ліцензії, зрештою через заплямовану репутацію він емігрував із Британії. Подальші дослідження заперечили, що аутизм — наслідок вакцинації.

Пом’яли бампер, зате не у прірві

Безумовно, найперше, чого прагнуть батьки — безпеки для своєї дитини. І всім би хотілося, щоб щеплення не мало наслідків у вигляді  температури, набряків та інших «нервів».

«Часто батьки відмовляються від вакцинації проти коклюшу, бо бояться реакції на щеплення — температури. Але вона мине. А ось якби ви зіткнулися з коклюшем у дитини, повірте, дуже пошкодували б, що не вакцинували», — каже імунолог. Реакція на вакцину — це як подряпати машину, яку занесло на гірській дорозі, об обмежувальні стовпчики. Пом’яли трохи бампер, зате не опинися у прірві. Побічні реакції — це ціна уникнення тяжчої ситуації.

На демократичному Заході, до речі, ставлення до щеплень зовсім недемократичне. У деяких країнах небажання вакцинуватися — це привід відмовити в медичній страховці. У США незгода батьків щепити дитину може призвести до позбавлення батьківських прав. Із тим, що без масової вакцинації інфекції повертаються — разом із летальними випадками, зіткнулися абсолютно успішні країни: Японія, Велика Британія, Швеція. Це змусило їх відновити масові вакцинації.

До речі. Створення міфів про вакцинацію почалося від самої її появи. Щеплення проти натуральної віспи з’явилося наприкінці XVIII століття, й оскільки в ті часи матеріал брали від корів, які хворіли на віспу, вакцинаторів цілком серйозно звинувачували в тому, що в людей від щеплень з’являтимуться роги, ратиці й хвости, інформує "Урядовий кур'єр".

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Євген КОМАРОВСЬКИЙ, педіатр:

— Реакція на щеплення залежить від стану організму дитини. І якщо ви боїтеся, то логіка не в тому, щоб щеплення не робити. Логіка в цілеспрямованій підготовці організму: нормальному способі життя, природному вигодовуванні, загартовуванні, уникненні контактів із джерелами алергії.

Після будь-якого щеплення може бути реакція організму: підвищення температури тіла, млявість. Це нормально: організм виробляє імунітет до конкретної хвороби. Одні вакцини переносити легко, наприклад, проти поліомієліту. Щеплення іншими препаратами, навпаки, часто супроводжуються вираженим підвищенням температури й істотним порушенням загального стану дитини (коклюшний компонент вакцини АКДС).

Батькам важливо усвідомлювати принципову різницю між реакцією на щеплення й ускладненням після нього. Реакція обов’язково буде, це абсолютно нормально. Що таке ускладнення? Це те, чого бути не повинно й що буває вкрай рідко. Не повинно бути ні судом, ні непритомності, ні температури тіла понад 40°С.