Вербна неділя вже позаду, а це означає, що до одного з найбільших християнських свят – Воскресіння Христового – залишається мало часу.
Весь цей тиждень Ісус Христос молився у храмі, проповідував слово Боже, витримував нападки фарисеїв та готувався принести себе у жертву. А як Його Воскресіння чекали на Буковині кореспондентам інформаційного агентства АСС розповіла буковинка Марія Грекул.
Ні в якому разі не можна було сваритися. Тишина. Коли у нас були суперечки, тато заходив до кімнати, а ми ще поралися, мамі допомагали, коли десь якась суперечка, тато лиш кілька слів міг тато по-румунськи сказати мамі – і вже панувала тишина, спокій. Можливо, десь у душі кипіло у мами, що вона не встигає, але взагалі, ми цього притримувалися – не сварилися. Ці дні – це була важка, чорна робота. Ми робили все в хаті, а татова робота була надворі.
У четвер це все вже було в ідеальному порядку. Мама ще говорила, що у четвер все має бути чисте – і хата, і думки, і руки, і голова.
Коли вся робота пороблена: паски попечені, цвіклі потерті, холодець розлитий у тарілках, настає одна з найприємніших митей: приготування кошика.
Дві пасочки клали на низ – щоб цілий рік ґазда й ґаздиня були в хаті. Далі – кожна з нас клала свою писанку – я з грибочками, сестра з квіточками, мама з грабельками, а зверху тато клав свою писанку з Великоднем.
У кошик клали тільки те, шо виробляли вдома самі. Нам дуже важко було з сестрою бити масло. Бо це було у маслобійні, і це треба дуже тяжко було бити, то вона била, то я, обидві були мокрі, але знали, що мусимо бути чемними, бо не дадуть ковбаси на Великдень.
Ковбаса… Ковбаса була лиш на храм і на Великдень. То ішло в кошик сало, масло(якщо було, а то ж кожного року вистачало на це грошей), ковбаса, яйця варені, і писанки – обов’язково.
Нагадаємо, Вербна неділя та Великдень – як буковинці відзначають релігійні свята
Автор: Оксана Телетій
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
