Про перше знайомство з Буковиною та фестиваль Твоя країна fest розповіла Марія Бурмака

Однією з учасниць проекту «Твоя країна fest», що проходив в Новоселиці Чернівецької області, була Марія Бурмака, пише Укрінформ. 

– Що вам відомо про Буковину, зокрема про Новоселицю? Когось із відомих артистів Буковини знаєте?

– У Миколи Мозгового була гарна пісня про це місто, так і називається «Новоселиця». І на концертах його пам’яті завжди цю пісню виконують. А ще знаю про Софію Ротару, вона з села біля Новоселиці. А взагалі Чернівецький край має свої особливості у музиці, свої культурні коди, так би мовити, свої особливі вишиванки.

– А чи не було бажання запросити в цей тур когось із сучасних молодих буковинських артистів?

– Я, звичайно, не організатор фестивалю, мене лише запросили, як і інших учасників. Але ідея цікава. Особисто я не встигаю стежити за сучасними молодими виконавцями, тому не можу когось виокремити. Але Фома анонсував, що цей фестиваль матиме продовження. Спочатку думали, що буде сім міст. Але зараз це видається замало. Очевидно, навесні буле продовження в інших містах. І думаємо якраз залучати молодих виконавців із різних міст, щоб вони представляли свій край. Тому що коли готували нинішній фестиваль, не знали чи це вийде, чи сприйметься людьми. Але сприймається дуже добре. Тож якщо буде продовження, якраз ця ідея із залученням місцевих виконавців і буде взята на озброєння.

– Які у вас спогади про Чернівці? Знаємо про перший фестиваль «Червона рута» у 1989 році. Ви тоді отримали другу премію?

– Так, Чернівці зіграли в моєму житті дуже важливу роль. Тоді, у 1989 році я приїхала сюди вперше на фестиваль «Червона Рута». Для мене це був початок зовсім іншого шляху, на який я сподівалася ще змалечку. І з того часу, коли приїжджаю на Буковину, згадую ці місця із теплотою.

А 29 років тому, якраз у ці дні (фестиваль відбувся 17-24 вересня 1989 року – ред.) була участь у першому фестивалі «Червона Рута». На той час я була студенткою другого курсу університету, відпросилася з пар і приїхала у Чернівці. До того я вже писала пісні, брала участь у різних конкурсах. Але то було на такому регіональному рівні. Вирішила спочатку взяти участь у відбірковому етапі фестивалю «Червона рута» у Києві. А потім поїхала у Чернівці і виборола тут друге місце. Участь у такому фестивалі, лауреатство, велика сцена, українська мова, український прапор, страшенний ажіотаж, який був навколо цього фестивалю — усе це повністю змінило моє життя, дало такий поштовх моїй кар’єрі.

– Не страшно було в ті часи співати українською? З українським прапором?

– Чесно кажучи, страшно. У мене ще й пісні такі були патріотичні. У радянські часи це було небезпечно. Тоді ще існувала заборона на український прапор. Міліція кидалась на всіх, хто здіймав прапор догори. На фінальному концерті, пам’ятаю, стояли кордони міліції з собаками. Затримували молодих дівчат, які були одягнені у жовті кофтинки та блакитні спідниці. Під час концерту вимикали світло. Але артисти все одно грали і співали українські пісні.

Фінал відбувався на стадіоні, тоді запалили величезну ватру посеред стадіону. Усім роздавали посудини, всередині яких були жаринки вугілля з тієї ватри. І я потім роками зберігала ту жарину у себе вдома. Тому, звичайно, було страшно, але також небезпечно було і на наступній «Червоній руті» у Запоріжжі (1991 рік – ред.). Фактично тоді відбувався розвал Союзу, теж непростий час. Але ми продовжували співати українські пісні. І зараз, коли наша країна вже вільна і незалежна, українську музику, українську культуру потрібно популяризувати та проводити такі фестивалі.

Читайте також: Про сина, переломний момент, мрію та стосунки з колишнім чоловіком розповіла TAYANNA в свій день народження