– Він був справжнім патріотом. Під час однієї з хвиль мобілізації він просився на фронт замість сина, котрий отримав повістку. Тоді ми його не призвали, – пригадує районний військовий комісар Ігор Шевчук. – Однак цієї весни одразу після проходження навчальних зборів загону територіальної оборони він зголосився підписати контракт і піти служити до лав Збройних сил. Після медкомісії його було направлено до навчального центру в Старичі Львівської області. Тут Валерій Іванович упродовж кількох місяців проходив злагодження та здобував військову спеціальність.
.JPG "\"Син повернувся, а він - ні\". Хотинчани на колінах зустрічали загиблого в АТО односельчанина (ФОТО)")
Після перепідготовки В. Ротаря направлено для проходження служби до 10-ої гірсько-піхотної бригади, яка на той час уже перебувала у зоні АТО.
– Того злощасного дня ми прибули в район Мар‘їнки, – розповідає заступник командира із виховної роботи підрозділу, де служив наш земляк Микола Іванович. – Щойно особовий склад пройшов інструктаж та отримав бойові завдання, як раптом нас «накрили» із крупнокаліберної артилерії. Упродовж двох годин ми не могли підняти голови. Бомбили нас жорстоко.
Під час того обстрілу нашого земляка було смертельно поранено.
– Ми нічого не змогли вдіяти – поранення було не сумісним із життям, – продовжує військовослужбовець. – Він загинув миттєво.
Зустрічати похоронну процесію вийшов практично увесь район: люди покинули свої щоденні клопоти і вишикувалися у живий коридор вулицями Хотина та Долинян. Школярі та студенти з національними стягами кидали квіти під колеса автівки, яка привезла загиблого.
Завтра Валерія Ротаря поховають на місцевому цвинтарі з усіма військовими почестями.
