Сьогодні - Велесова ніч, або український Хелловін

Популярне нині свято Хеловіна відзначали наші предки слов’яни-язичники і називали його “Велесовою ніччю”, пише ВСВІТІ.

Хто такий Велес?

Велес – це дохристиянський, язичницький бог. Його вважали богом мистецтва, музики, поезії, краси, таланту, щастя та любові. Він покровитель усіх творчих людей, волхвів, віщунів та ясновидців. А також опікун усього живого. Вважали, що саме він відповідальний за розквіт людської душі.

Також, Велеса вважали покровителем худоби. 

Згідно віруванням Велес, перш за все – бог достатку. Тож наші предки шанували його так само сильно, як і Перуна, та ставились з повагою до традицій на Велесову ніч.

Традиції на Велесову ніч

У давніх слов’ян-язичників ніч з 31 жовтня на 1 листопада називалася “Велесовою ніччю”. Вона вважалася ніччю великої сили, коли тоншає кордон між світами, коли духи предків і тих, що мають народитись у майбутньому стають одним цілим, єднаючись з обома світами, зі стихіями та їхньою міццю.

Перш за все, це було сімейне свято. У “Велесову ніч” духи предків повертались до своїх нащадків, щоб благословити рід та дати пораду у вирішенні тої чи іншої проблеми.

Перед святкуванням господині ретельно прибирали у хаті, вичищали всі куточки і застеляли чисту скатертину та свіжу постіль. Перед вечерею родина обов’язково ходила до лазні. Після водних процедур там залишали відро чистої води та новий віник для душ предків. Слов’яни вважали, що “гостям-душам”, які раптово завітали до них, неодмінно захочеться помитися і попаритися в лазні.

Читайте ще: Павутина та світильники Джека: Чернівці готуються до Хелловіну

Також сім’я накривала святковий стіл і господар будинку перед трапезою промовляв священні слова (“Діди приходьте, з нами пийте та їжте”). Після цього вся родина сідала за вечерю. Аби душі мали змогу зайти до будинку, сісти за стіл та “пригоститись” їм обов’язково залишали відкритими всі двері. А на підвіконня ставили свічку, яка вказувала шлях до хати.

Коли ж наставала темрява, у центрі селища розводили вогнище. Усі селяни сходились для того аби пострибати через багаття та походити босими ногами по розпеченому вугіллю. Це було обрядом очищення і звільненням від злих сил. Саме тому святкування “Велесової ночі” для слов’ян мало особливе значення. Це був час для очищення, осмислення, розуміння і, можливо, переходу на новий щабель.