Страх, апатія та панічні атаки: психологиня про консультування військових на фронті

Сьогодні у програмі «На все свій лікар» гештальт-терапевт, спеціалістка по роботі з військовими Дарія Бафанова розповіла, з якими емоціями стикаються наші захисники, перебуваючи на передовій та як їм допомогти та підтримати, пише Медіа агентство АСС.

Дарія Бафанова розповідає, що на етапі підготовки до вирушення на передову військові ставляться до будь-якої психологічної допомоги досить скептично і лякаються навіть. Проте, потрапляючи в зону бойових дій, починають розуміти потребу у психологічній підтримці: знаходять, виходять на зв'язок - тоді психологи починають працювати.

«Складність полягає у тому, що робота психотерапевта передбачає дотримання сетингу - це всі необхідні умови для консультації, зустрічі в один і той самий час. А в такій ситуації потрібно працювати тоді, коли виходить безпосередньо у військових», - каже фахівчиня.

З якими запитами найчастіше звертаються

За її словами, найскладніше те, що військові стикаються з емоціями, до яких вони не готові. І це не просто емоції - це набагато сильніші відчуття.

«Якщо бійці бояться, то це не просто страх, а паніка. Саме масштаб переживань є дуже сильним, настільки, що вони готові звертатись до спеціалістів. Основні фрази, які звучать на перших зустрічах: «Я не можу впоратись», «Мені страшно», «Я не знаю, що робити», «Мені важко». Переживання досить різні: це і паніка під час обстрілів, ступори, вияви агресії, дії, які не є притаманними у звичайному житті», - розповіла психологиня.

Вона зазначає, що цікавий момент в тому, що всі речі, зокрема проблеми, які були у військового вдома, загострюються, коли він перебуває на фронті. Наприклад, якщо у чоловіка були проблеми з дружиною, або ж з друзями, то відповідно ці переживання захоплюють його на війні.

«Найголовніше у роботі психолога з військовими - це психоедукація, тобто пояснити, що з ними взагалі відбувається, тому що вони можуть лякатись навіть власних реакцій. Це є ненормальна та екстремальна ситуація, але організм реагує нормально, відповідно пояснити цю «нормальність» їм треба.

Панічні атаки, стрес, страх, апатія - нормально у таких ситуаціях. Людина просто фізіологічно так реагує - у неї починаються змінюватися розміри деяких мозкових структур, які відповідають за стрес, за агресію, вимикається чуйність до себе, загострюються агресивні реакції, бо війна це абсолютно гранична ситуація, де є друг або ворог - немає середини», - розповіла гештальт-терапевт. 

Як допомогти 

Вона каже, що перед відряджанням на фронт чоловіки стикаються зі страхом, страхом невизначеності, смерті та це абсолютно нормальні страхи:

«Військові не можуть самі собі там допомогти. Їм можуть допомогти побратими, тому їх важливо навчити допомагати, якщо цього потребує хтось у екстремальних ситуаціях. Коли людина стикається зі стресом, перше, що реагує - це тіло, мозок та свідомість реагують вже пізніше. Коли людина боїться, її починає трусити, вона починає задихатися і перше із чим потрібно працювати - це з тілом. Дихання животом, дихання в закритий кулак, щоб знизити рівень кисню і зупинити гіперспазм легень - це працює. Якщо у військового починається панічна атака, то навіть якщо його побратим дозволить взяти його за зап'ястя, то відбудеться синхронізація пульсу і людина заспокоїться. Робота з тілом - першочергово, а потім починається розмова і психологічна допомога».

Вона додала, що існують протоколи надання першої психологічної допомоги і військових з ними ознайомлюють. Там є порядок дій при різних яскравих емоційних проявах і якщо командир зможе вчасно це помітити, то матиме змогу запобігти багатьом серйозним наслідкам. 

Чи проходять військові спеціальні навчання перед відправленням на передову

Дарія Бафонова каже, що масштабних навчань - немає. Проте в курсі тактичної медицини даються ази морально-психологічного забезпечення - це такі базові речі, перед тим, як потрапити в екстремальну ситуацію. 

На скільки людська психіка готова до важких моментів на передовій?

Коли людина знаходиться у такій екстремальній та важкій ситуації досить довгий період, то вона адаптується, тому що це захисна реакція нашої психіки, розповідає психологиня.

Відтак, чому виникає посттравматичний стресовий розлад? Тому що людина заморожує ці переживання там і потім проживає, коли повертається: 

«Людина повертається іншою. Зараз навіть фіксують вторинний ПТСР - постравматичний стресовий розлад сім'ї. Тобто при поверненні бійця, люди проживають по факту те саме, що і військовий. Коли він повертається в цивільне середовище, переналаштуватися буває дуже важко, йому потрібен час, а рідним потрібно розуміти, чому виникають такі емоційні сплески. Будь-які загрози для військового - чи то звук, чи то різкий дотик - спричиняє прояв агресії. Беземоційність рятувала йому життя на фронті, відповідно зараз потрібен час, аби «перемкнутись»».

Вона розповідає, що захисникам легше знати й розуміти, що їх вдома чекають. Не дивлячись на те, що людина боєць, захищає нашу державу - вона пам'ятає про те тепле і рідне, що чекає його удома. 

Що робити, аби підтримати військових

Психологиня наголошує, що найважливіше не вживати фразу «я тебе розумію», тому що ми не можемо їх зрозуміти:

«Тільки людина, яка там була і є може це зрозуміти. Важливо нагадувати солдатам про те, що вони цінні, що їх чекають, що війна - це маленький шматочок їх життя і він закінчиться».

* Підготовлено в рамках співпраці з BST.