Святкувати чи ні? Чи відзначатимуть День перемоги буковинці. Опитування

«Яке значення для Вас має День перемоги?» та «Чи потрібно українцям його святкувати?»

Такі питання поставили журналісти інформаційного агентства АСС буковинцям напередодні відзначення Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 

Надія, 41 рік, вчитель

«Це свято для мене особисто є величним. Бо, насамперед, це – спогади моїх дідусів, мого тата, який народився незадовго до війни, і трішки в силу своєї дитячої пам'яті, пам’ятав ті біди. Один дідусь із війни не повернувся, інший ж навпаки – повернувся з великою кількістю медалей. А дідусь мого чоловіка, пережив ці 4 роки ще більш жорстоко, оскільки перебував певний час у полоні у Польщі... Тремтливо слова вдячності за їх подвиг передаю і своїм вихованцям, які неодноразово про ці історичні події чули від своїх прадідусів та прабабусь. На мою думку, про таке свято ми не можемо забувати, а ця дата повинна бути відзначена червоним кольором у календарі, як пам'ять про ті роки…»

Тетяна, 26 років, перекладач

 «… Це парад, де ми школярі, колись збирались. Всі розуміли урочистість цієї події і це якось згуртовувало. Зараз  традиція святкувати День перемоги починає відмирати, люди в силу своєї зайнятості намагаються в державний вихідний зробити свої господарські справи, замість того, щоб піти на парад. Коли говоримо про 9 травня, одразу змальовується епізод із дитинства: коли ми малими дітками ходили на святкування і їли солдатську кашу, вона тоді здавалась дуже смачною… Інколи задумуюсь, а сучасні діти, вони вже можуть такого спогаду не мати, а дана дата буде для них абсолютно чужою. Зараз намагаються ввести в перелік державних свят 8 травня як День пам'яті та примирення, особисто я не проти, хай вводять, одне іншому не заважає. Але про День перемоги теж не потрібно забувати…»       

Зіновія Михайлівна, 77 років, пенсіонерка

«…Коли згадую воєнні роки одразу сльози з'являються на очах. Мій тато пішов на війну, коли я із братиком та сестрою була ще дуже маленькою. Пройшло вже дуже багато років, а спогад, як тато йшов не покидає мене. Пішов і не повернувся… Мама залишилась із трьома дітьми одна-однісінька. Довгий час ми навіть не знали, де він похоронений, пізніше стало відомо, що десь у Польщі та поїхати туди на старості років не можу. Я дуже люблю дивитись концерти, воєнні фільми по телевізору до 9 травня, і кожного разу плачу…»      

  Наталія, 22 роки, журналіст

«…Для мене 9 травня - День Пам'яті. Пам'ять про людей, що боролись за наше майбутнє. Вважаю, що ми всі маємо знати, пам'ятати і розуміти біль ветеранів. Наш обов'язок допомагати їм сьогодні. День, який  для них  є переможним, моє покоління має гідно вшановувати. Це наша плата за наше майбутнє…»

Лілія, 21 рік, студентка  

«…Багато можна говорити, про це свято. Для нас молодих воно, звичайно, немає такого значення, як для старших людей. Але, як не крути – це наша історія, яку ми не маємо права забувати. Просто через те, що гинули молоді люди, заради того, щоб сьогодні ми могли спокійно жити…»

Нагадаємо, у Чернівцях відзначать День пам'яті і примирення та День перемоги (ЗАХОДИ)

Автор: Анастасія Данилюк