Позивачка довела, що протягом тривалого часу проживала з військовослужбовцем у фактичних шлюбних відносинах. Пара познайомилася за кордоном у 2019 році, невдовзі почала жити разом, вести спільний побут і бюджет, святкувати сімейні події та мати взаємні права й обов'язки, притаманні подружжю.
У грудні 2021 року чоловіка призвали на строкову службу, а у 2023 році він підписав контракт. Попри службу, пара постійно була на зв'язку, а за першої можливості він приїжджав додому.
Коли пара дізналася про майбутню дитину, чоловік зробив офіційну пропозицію одружитися. Однак через небезпеку в Україні вони ухвалили рішення про виїзд жінки за кордон. Шлюб укласти не встигли.
Бути присутнім під час реєстрації народження дитини в іншій країні чоловік не зміг. Оскільки шлюбу між ними не було, запису про нього у свідоцтві про народження немає.
Наприкінці 2024 року родичам надійшло сповіщення, що військовослужбовець пропав безвісти, а вже на початку січня 2025 року підтвердилася його загибель.
Оскільки жінка не мала можливості реалізувати права, які закон гарантує родинам захисників, вона звернулася до Вижницького районного суду Чернівецької області з вимогами:
- встановити факт проживання однією сім'єю;
- встановити факт батьківства;
- поновити актовий запис про народження дитини та внести до нього відомості про батька.
Суд першої інстанції позов задовольнив, визнавши доведеним факт тривалого проживання позивачки із загиблим однією сім'єю без шлюбу. Судова молекулярно-генетична експертиза фактично виключила будь-які сумніви щодо батьківства.
Мати загиблого військовослужбовця оскаржила рішення в частині встановлення факту проживання однією сім'єю, посилаючись на відсутність, на її думку, належних доказів. В іншій частині, зокрема щодо батьківства, рішення не оскаржувалося.
Чернівецький апеляційний суд залишив скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Відповідно до Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз, зареєстрований у державному органі. Проживання однією сім'єю без шлюбу не є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Водночас згідно зі ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки. Створюється вона не лише на підставі шлюбу, а й на інших підставах, не заборонених законом.
Отже, відсутність реєстрації шлюбу не виключає існування сім'ї, а питання про наявність сімейних відносин вирішує суд за сукупністю ознак.
Суд спирався на висновки Верховного Суду та Конституційного Суду України. Для встановлення факту спільного проживання беруться до уваги:
показання свідків;
документи щодо місця реєстрації чи фактичного проживання;
фотографії подій;
документи про придбання майна на користь сім'ї;
фіскальні чеки, договори, банківські документи;
листування та інші письмові докази.
Під час розгляду суд врахував і життєву ситуацію військовослужбовця: після розірвання шлюбу батьків він проживав із батьком та його другою дружиною, яку зазначив у анкеті як матір. З рідною матір'ю, яка подала апеляційну скаргу, він не спілкувався з дитинства.
Показання мачухи та бабусі позивачки підтвердили, що пара жила як одна сім'я, а чоловік планував одруження. Ці свідчення узгоджувалися зі спільними фотографіями, відеозаписами, листуванням у месенджерах і квитанціями про грошові перекази.
Апеляційний суд наголосив: позивачка надала достатні докази наявності взаємних прав та обов'язків, сталості відносин, взаємних почуттів любові, довіри й піклування, що притаманні саме сім'ї.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
