У чернівецької танцівниці замість ноги – «розумний» протез

Олена Скрипник танцює з дитинства. Нині має чимало учнів і сама залюбки виходить на сцену. І лише найближчі люди знають, чого їй це вартує. Важко повірити, але замість однієї ноги у жінки - протез.

Про те, що сталося 2008-го року, нині Олена розповідає спокійно і стримано. Знайомий запропонував прокататися на мотоциклі, а вона, аби довести компанії, що не боїться, погодилася.

- Він мчав на такій швидкості, що я боялася розплющити очі. На щастя, вдягнула на голову його шолом. Він і врятував мені життя, - каже жінка. - Мотоцикл вилетів на смугу зустрічного руху і врізався в автівка. Пам’ятаю уривки: якісь люди бігали навкруги, дзвонили, питали... Поруч не було лише водія мотоциклу. Як з’ясувалося пізніше, він нервово телефонував друзям, аби терміново забрали з місця аварії його понівеченого залізного коня. Адже нема мотоциклу – нема й ДТП.

Про те, що відбувалося далі, Олена дізналася через два тижні, коли вийшла з коми. Лікарі констатували невтішний діагноз: у трьох місцях переломаний таз, струс мозку і – найстрашніше – вщент розтрощена ліва нога, яку врятувати не вдалося.

– Я ніколи не забуду, як до палати зайшов батько і сказав, що лікарі ампутували мені ногу. Тоді вперше побачила татові сльози... – розповідає Олена Скрипник. – Я лежала у спеціальному «гамаку», 40 кілограмові гирі тиснули мені на таз, з частини ноги, яка залишилася, стирчали якісь трубочки... Сльози текли не від того, що жаліла себе. Знала: все витримаю. Головне, що залишилася живою. Та коли бачила, як через мене страждають мої рідні – серце розривалося.

Понад два місяці Олена Скрипник провела у лікарні. А після цього одразу вилетіла з батьками до Німеччини на протезування.

– У мене «розумна» нога, – жартує Олена. – Мій протез - один з найсучасніших винаходів людства. Він комп’юторизований. Тобто сам аналізує навантаження: в залежності від того, як сильно я навантажую п’яту чи носок, він розраховує, з якою швидкістю треба зігнутися чи розігнутися. До того ж, анітрохи не відрізняється від моєї ноги. Навіть педикюр на протезі роблю. І не стидаюся влітку носити відкриті босоніжки. В Україні такі протези не роблять. Коштує він стільки ж, скільки дорога іномарка. Дуже шкода, що більшості українців це не по кишені. Тому я дуже вдячна моїм батькам за все, що вони змогли для мене зробити.

Коли після встановлення протезу Олена зробила перші кроки, німецький лікар розплакався. Сказав: це вперше за його 30-літню практику людина так хоче ходити, що, незважаючи на біль та дискомфорт, у перші ж хвилини звелася на ноги. А повернувшись до Чернівців, прийшла до танцювального залу.

Нині Олені Скрипник 27 років. Вона має три вищі освіти за спеціальностями «економічна кібернетика», «державні фінанси» та «юриспруденція». Швидко пересуватися містом їй допомагає автівка, за кермо якої сіла, як тільки виповнилося 18 років.

Дівчина живе повноцінним життям: працює, зустрічається з друзями, і, звісно, танцює.

– Різне трапляється: і натирає протез, і поболює... Але все це – дрібниці порівняно із тим, що я живу! Тому терпіти не можу, коли мене починають жаліти. Я нічим не відрізніюся від здорових людей, – переконана Олена. – До речі, саме завдяки гарній фізичній формі під час тієї аварії у мене не постраждали внутрішні органи. Лікарі дивувалися цьому, адже моє тіло фактично протаранило зустрічну машину. А я гадаю, це подарунок небес.