Все почалося на початку весни 1857 року, коли текстильщиці Нью-Йорку пройшли "маршем порожніх каструль" по Манхетену. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці і рівні права для жінок.
Демонстрацію розігнали, але шуму у зв´язку зі своєю незвичністю вона наробила неабияк. Цю подію навіть стали називати Жіночим днем, пише pogoda.rovno.ua. Прошло більше 50-ти років і в останню неділю лютого вже 1908 року, тисячі жінок знов вийшли на вулиці Нью-Йорку. Жінки знов стали вимагати виборчого голосу, виступили проти жахливих умов праці, і особливо проти праці дітей. Поліція одержала наказ розігнати демонстрацію, робили це з допомогою шлангів з брудною крижаною водою.
У 1910 році соціалісти і феміністки провели Жіночий День вже по всій країні. Пізніше в цьому ж році делегатки поїхали із США до Копенгагена на Другу Міжнародну Конференцію жінок-соціалістів, де і зустрілися з Кларою Цеткін.
Клара Цеткін запропонувала поставити на конференції питання про те, щоб жінки у всьому світі вибрали певний день, коли вони привертатимуть суспільну увагу до своїх вимог. Конференція, в якій взяли участь більше 100 жінок з 17 країн, гаряче підтримали цю пропозицію поіменним голосуванням, результатом якого з´явилося виникнення Міжнародного дня солідарності жінок в боротьбі за економічне, соціальне і політичне рівноправ´я. Треба відзначити, що точна дата цього дня на цій конференції так і не була визначена.
Вперше Міжнародний Жіночий День був проведений 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії і деяких інших європейських країнах. Ця дата була вибрана жінками Німеччини, тому що цього дня в 1848 році король Пруссії перед загрозою озброєного повстання дав обіцянку провести реформи, включаючи невиконане введення виборчого права для жінок.
В 1912 року цей день жінки відзначили не 19 березня, а 12 травня. І лише з 1914 року цей день стихійно стали відзначати чомусь 8 березня. Так як Росія жила тоді на відміну від всієї Європи за юліанським календарем, то Міжнародний Жіночий День в пострадянських країнах зустрічали не 8 березня, а 23 лютого.
В Росії цей день жінки відзначають щорічно з 1913 року. 23 лютого 1917 року в Росії в цей день жінки Петрограду вийшли на вулиці міста протестуючи проти війни. Деякі стихійні мітинги перейшли в масові страйки і демонстрації, сутички з козаками і поліцією. 24-25 лютого масові страйки переросли в загальний страйк. 26 лютого окремі сутички з поліцією вилилися в бої з викликаними в столицю військами. 27 лютого загальний страйк переріс в озброєне повстання, почався масовий перехід військ на сторону повсталих, які зайняли найважливіші пункти міста, урядові будівлі. Створена Рада робочих і солдатських депутатів, одночасно створений Тимчасовий комітет Державної думи, який сформував уряд. 2(15) березня Микола II відрікся від престолу. 1 березня нова влада була встановлена в Москві, протягом березня - по всій країні.
Таким чином, саме Міжнародний Жіночий День 1917 року став однією з причин, що привів до Лютневої революції, яка в свою чергу привела до Жовтневого перевороту і виникнення СРСР.
В СРСР 8 березня довгий час був звичайним робочим днем, але 8 травня 1965 року, напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні, Міжнародний жіночий день 8 березня був оголошений в СРСР святковим днем.
В 1977 році ООН прийняла резолюцію 32/142, призвавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права - Міжнародним жіночим днем. Цей день оголошений національним вихідним в республіках колишнього СРСР, а також в: Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго (там свято не "міжнародних", а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї і Уганді. У Сірії 8 березня відзначають День Революції, а в Ліберії - і зовсім як День пам´яті полеглих.
Читати ще: 8 березня у Чернівцях жінки проведуть акцію: #FREE_SAVCHENKO Нема весни без Надії...
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
