"Вуличний університет" на честь Йосипа Сліпого провели на "Обнові" (ФОТО)

На цьогорічному фестивалі "Обнова" лектори просто неба розповідали про українського церковного та наукового діяча

"Цьогоріч вперше була на вестивалі не як глядач, а як лектор "Вуличного університету", присвяченого 125-річчю кардинала Йосифа Сліпого. Приємно було слухати відомих і свідомих українців, які ділилися своїми думками з приводу сучасного творення української державності. Приємно було і самій поділитися досвідом виховання української патріотичної молоді - як педагогові і волонтеру . "ВЕЛИКОГО БАЖАЙТЕ!" - говорив кардинал Йосип Сліпий.БАЖАЙМО І ТВОРІМО ВІЛЬНУ УКРАЇНУ!", - написала у Фейсбук Галина Абрам`юк.

Читати ше: Стартуємо з "Обнови" і заряджаємося на ціле літо! Фестивалі України 2017: список найголовніших.

Фото Галини АБРАМ`ЮК

Довідково: Йосип Сліпий (17 лютого 1892, с. Заздрість, Теребовельського повіту, тепер Тернопільської обл. — 7 вересня 1984, Рим) — первоієрарх Української Греко-Католицької Церкви. верховний архієпископ Львівський і митрополит Галицький, кардинал, визначний церковний і науковий діяч.

Період радянської та німецької окупацій

Під час першої радянської окупації Західної України (22 грудня 1939 року) митрополит Андрей Шептицький, за згодою Папи Пія XII, висвятив таємно митрата Сліпого на єпископа з правом наступництва з титулом архієпископа Серрейського.

30 червня 1941 році Й. Сліпий підтримав Акт відновлення Української держави.

По смерті митрополита Шептицького 1 листопада 1944 року він перебрав провід над Галицькою митрополією. Разом з іншими українськими католицькими владиками 11 квітня 1945 року був ув'язнений радянською владою і засуджений на 8 років важких робіт. Рік по тому, під тиском подібних репресій, було здійснено «самоліквідацію» Української греко-католицької церкви.

Відкидаючи постійні радянські пропозиції переходу на православ'я, Сліпий був далі засуджений у 1953, 1957 і 1962 роках. Відбув разом 18 років заслання у таборах Сибіру та Мордовії.

Унаслідок численних заходів впливових осіб та на клопотання папи Івана XXIII митрополита Сліпого звільнено з ув'язнення: 9 лютого 1963 року він прибув до Риму й оселився у Ватикані. Апостольська Столиця 23 грудня 1963 року визнала, що галицький митрополит має статус Верховного архієпископа й іменувала Сліпого членом Східної конгрегації, а 25 січня 1965 року папа Павло VI іменував його кардиналом. Як Верховному архієпископу йому належав титул «Блаженніший». З весни 1975 року Й.Сліпий користувався титулом патріарха, — та Рим його таким не визнав.

Верховний архієпископ від самого приїзду до Риму намагався організувати самоуправу помісної Української Католицької Церкви, очоленої патріархом (його виступ на 2-й сесії Другого Ватиканського Собору). Проте не знайшов зрозуміння для своїх планів у Апостольській Столиці, на думку якої створення українського католицького Патріархату — «не на часі».

У 1968, 1970, 1973 і 1976 рр. кардинал Сліпий відбув архієрейські подорожі по країнах Європи, Америки, Азії й Австралії, щоб зміцнити зв'язки з вірними діаспори, пожвавити церковно-релігійне життя та репрезентувати Українську Греко-Католицьку Церкву на чужині. Брав участь у трьох міжнародних євхаристійних конгресах (Бомбей, Богота, Мельбурн).

Як Верховний архієпископ з патріаршими правами скликав кілька синодів Української Греко-Католицької Церкви, з яких важливіші — 1969, 1971 і 1973 років. На останньому із них була ухвалена конституція патріархального устрою для УГКЦ. Свої розпорядження Сліпий вміщував у «Благовіснику Верховного Архієпископа візантійсько-українського обряду», який виходить з 1964 року.

У Римі Сліпий побудував собор св. Софії (посвячений 1969 року).

Придбав і відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей і госпіціюм (посвячений 1971 року).

Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963 р.) і науково-видавничу працю при ньому.

Активізував працю Українського богословського наукового товариства (відновлене в екзилі 1960 року) та відновив видання «Богословія» (з 1963 р.), а 1976 року — журнал «Дзвони».

У науково-дослідницькій праці Сліпий зосередився на своїй спеціальності, наближаючи томістичну схоластику до вимог східного богословія. З його догматичних творів важливіші про Святу Тройцю, походження Святого Духа і Святого Таїнства:
«Die Trinitatslehre des byzantinischen Patriarchen Photios», 1921
«De principo spirationis in SS. Trinitate», 1926
«Про Святі Тайни», 1953
„Die Auffassung des «Lebens» nach dem Evangelium und I.Briefe des Hl. Johannes“, 1965

Також цінні його праці на історичні й екуменічні теми.

Праці Сліпого були зібрані й перевидані як видання Українського Католицького Університету в Римі у 1968—1976 роках (томи І-VIII).

Почесні звання

За наукові досягнення кардинал Сліпий був почесним членом НТШ з 1964 року, членом Тіберійської Академії в Римі — з 1965 року, почесним доктором УВУ — з 1969 року та трьох американських і одного канадського університетів.

 Перепоховання .У 1992 році прах кардинала перезахоронено зі собору святої Софії в Римі до крипти собору св. Юра у Львові.