Людмила Андрущак, як системно-сімейний психотерапевт, щодня помічає, як ця невизначеність виснажує людей. Але чи можна не просто «вижити» в цей час, а знайти в ньому нову силу? Про це далі у публікації МА АСС.
Психологиня зазначає, що ми звикли думати, що стрес - це реакція на подію. Проте, зараз, найважчий стрес викликає саме відсутність подій або нерозуміння, що буде завтра. У системній терапії ми знаємо: коли зовнішня система (світ, країна, робота) стає нестабільною, наше внутрішнє «Я» намагається компенсувати це тривогою або тотальним контролем.
Ми починаємо контролювати все: від новин до поведінки близьких. Але це страшна пастка, яка сильно нас закручує. Контроль не дає безпеки, він лише спалює залишки нашого ресурсу.
Отримуйте новини в Telegram
1. Спочатку повернути собі «зону впливу» тут і тепер.
Коли ви не можете планувати на рік, плануйте на годину. Невизначеність лікується дією в маленькому радіусі.
Робіть рутинні справи: миття посуду, прогулянка чи застеляння ліжка - це відчуття тіла в роботі, що дає сигнали вашому мозку, що життя триває і ви маєте владу над своєю реальністю.
2. Відокремити свій стан від «фонового шуму».
Ми часто плутаємо власну тривогу з колективною. Запитайте себе: «Це зараз страшно мені, чи я просто віддзеркалюю напругу оточення?». Системний підхід вчить нас виставляти психологічні кордони. Ви маєте право бути спокійними, навіть якщо світ навколо хитається.
3. Перестати чекати «кращих часів».
Найбільша помилка - відкладати життя на потім. «Ось закінчиться криза, тоді я почну вчитися/кохати/дбати про себе». Життя в режимі очікування - це шлях до депресії та втрати самооцінки. Психіка вигорає, коли не отримує радості сьогодні. Певні спроби роботи, вже дають відчуття, що процес триває. І часто ми отримуємо найбільше задоволення на етапі процесу подолання, а не тільки від факту володіння результатом чи досягнення певної мети.
4. Зверніться по підтримку до безпечних вам людей.
Не закривайтеся в собі. Ваша родина, друзі чи терапевт - це та мережа безпеки, яка не дасть впасти. Проте пам'ятайте: важливо не просто скаржитися один одному, а створювати спільні думки. Обговорення планів, спільна вечеря без телефонів - це те, що повертає відчуття значимості.
Якщо ви відчуваєте, що:
- тривога стала вашим постійним супутником і заважає спати;
- ви втратили сенс і відчуваєте внутрішню порожнечу;
- відносини з близькими перетворилися на суцільний конфлікт.
Це не ознака слабкості. Це сигнал, що ваша внутрішня система потребує «налаштування». Психотерапія - це не про пошук винних, а про пошук ваших прихованих опор, які допоможуть вистояти в будь-який шторм.
Людмила Андрущак наголошує: туман рано чи пізно розсіється. Важливо, щоб у цей момент ви виявили себе цілісними, живими та готовими до нового старту.
*На правах реклами
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
