Про це журналісти МА АСС поспілкувалися з Миколою Шкрібляком, очільником Буковинського центру культури та мистецтва в Чернівецькій області.
За часів Радянського союзу тодішня влада намагалася наповнити новорічні свята новими радянськими звичаями, обрядами, традиціями:
«Народна традиція святкування Щедрого вечора дуже багата. Традиції Нового року та Щедрого вечора люди зберегли в основному на старий новий рік, з 13 на 14 січня. Традиційні обряди, звичаї, фольклор не перейшов на перше січня, хоча це намагалися зробити в радянські часи. Навіть християнські колядки перероблювали на свій лад, наприклад співали:
Нова Радість стала, яка не бувала,
Зоря з Кремля у Карпати світлом засіяла.
Але нічого з цього не вийшло», - розповідає Микола Шкрібляк.
Медіа агентство АСС є в Instagram
На першому місці в буковинців та буковинок завжди було свято Маланок. Воно об’єднує молодь та дорослих людей, які вбираються в різні маски та етнічний одяг до невпізнаваності.
«Буковинське маланкування в кожному куточку області відрізняється одне від одного. Загалом налічується 5 чи 6 типів маланкування, вони об’єднанні спільною думкою та ідеєю», - зазначив очільник центру.
Отримуйте новини в Telegram
Також, за словами Миколи Шкрібляка, зі всіх типів Маланок найбільше відрізнялася Вашківська. Попри всі заборони радянської влади вона завжди відгукувалася на події часу, була викривальною, сатиричною, глузливою, загострювала політичні акценти на тих керівниках влади, які, на думку маланкарів, себе не гідно поводили. А найдавнішою є Красноїльська Маланка, вона найкраще зберегла свою традицію.
Після Маланки, яка ввечері подолала все зло, існує традиція зранку йти на річку купатися: змити з себе все те зло, яке викрили, зняти весь одяг, його випрати. А в деяких регіонах навіть спалювали той одяг та маланкарські маски.
На Щедрий вечір люди накривали багаті столи та запрошували гостей на частування. Найбажанішими в цей вечір були віншувальники – люди, які ходили щедрували, закликали на добро, мир та злагоду.
Новий рік було заведено зустрічати без сварок.
«Традиційно ходили маленькі віншувальники, які вітали з Новим роком та засівали на вдалий рік. Дуже часто роль тих віншувальників виконували маланкарі. Дуже добрим знаком вважалося якщо першим переступив поріг хлопчик», - зазначив очільник буковинського центру культури та мистецтва.
Окрім Маланок, посівальників та щедрого вечора, в давні часи ворожили. Про одне з новорічних ворожінь розповів Микола Шкрібляк:
«Брали цибулю, розрізали її навпіл. Кожну частинку розділяли, це були такі ніби мисочки. І в кожну з цих мисочок насипали сіль та клали на підвіконня. Кожна з мисочок відповідала за окрему культуру: одна за пшеницю, інша за просо, третя за жито і т.д. На ранок люди прокидалися і дивилися якщо сіль повністю розійшлася, перетворилася на воду, то врожай буде. Якщо сіль трохи розтала, то такий собі врожай буде. А якщо зовсім не розтала, то врожаю не буде».
Свято Маланок збігалося зі святом Св. Василя. І Василі в цей день були найбільш шанованими. Як зазначив очільник центру, на Буковині й досі збереглася традиція вшанування чоловіків-іменників чугою, щоправда, тільки в пригірських та гірських селах.
«Вирізували невисоку красиву ялинку, одягали на неї яблука, цукерки, горішки, інколи просто прикрашали квітами. До цього деревця прив’язували рушник або вишивану сорочку, інколи ще й пів літра (горілки – ред.). Ялинку встановлювали на довгу, тонку жердину зі смереки або ялиці, і всю цю конструкцію прив’язували біля брами тієї хати, в якій живе Василь. Якщо він помітив, що йому чіпляють чугу, той хто це зробив має накрити пишний стіл для іменника. Якщо не помітив – то гостей зустрічає господар хати» - розказав Микола Шкрібляк.
Традиція вшанування чугою перейшла й на інші свята, зокрема на Миколая, Івана, Дмитра тощо. А от жінок вшановували яловими вінками або вінками з барвінку, хоча їх також носили й чоловікам.
Читайте також всі новини Чернівців.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
