В програмі "Суть Речей" голова Глибоцької ОТГ Григорій Ванзуряк розповів про перші труднощі та перемоги їхньої об'єднаної громади
Григорій Ванзуряк: Сьогоднішня передача є фартовою для децентралізації, адже нарешті у Верховній раді проголосували за закони. Ми були разом з іншими 9 громадами першими. Тоді, коли процес відбувся, то на Буковині було 10% жителів, які жили вже в об’єднаних громадах. Наразі на Буковині є 16 громад, це близько 20% жителів, цей відсоток був би набагато більшим, якби ці закони, які були прийняті, прийняли раніше.
Зрозуміло, що важко, через те, що були перші моменти, не було сформовано відповідної законодавчої бази, проходили такі тернисті шляхи, шукали законодавство, яке б допомагало б у тому чи іншому питанні. Було таке, що ми робили перші кроки, а закони робилися вже за нами. Верталися назад і знову йшли. У цьому відношенні було дійсно важко, але з іншого боку, в Україні не було жодного професійного менеджера, який би знав і вмів робити цю децентралізацію, вчилися на своїх помилках. Це була певна необхідність, щоб все це здійснити. Були й певні позитивні моменти, хотілося б, щоб і в подальшому підтримка децентралізації була, бо всі політичні сили, які висувалися до Верховної Ради, які сьогодні формують Кабінет міністрів, які сьогодні представляють різні ранги, декларували про те, що децентралізація – це один з тих моментів, на який потрібно опиратися і зрозуміло, що потрібно це робити.
Людмила Григорчук: Не шкодували, що стартували першими? Взяли на свої плечі таку відповідальність?
Григорій Ванзуряк: Ні, не шкодували, це гарний досвід. Ми пройшли гарний шлях і результати, які отримали, надихають на подальші справи. Наприклад, ми забезпечили формування і становлення первинної ланки медицини, ми розпочали роботу по формуванню центру надання адміністративних послуг. Більше того, почали займатися питаннями освіти і наповненням наших шкіл, у нас є гімназія, є ліцей Глибоцький. Це два потужних навчальних заклади, на які ми опираємося і який дає пристойні знання. Громада почала думати не тільки за комуналку, але й про сферу свого розвитку, тобто що робити, коли допомога від держави зменшиться, щоб громада далі функціонувала. Ми зараз над цим працюємо.
Людмила Григорчук: Саме сфера медицини і освіта, за них найбільше люди боялися. Як вам вдалося людей переконати, що нічого поганого в змінах немає?
Григорій Ванзуряк: При формуванні первинної ланки медицини, то у нас було більше противників ніж прихильників. Десь цей аспект зобов’язав депутатів і депутатський корпус скласти 80 а то й більше відсотків інфраструктурної субвенції на цю галузь і зараз, коли ми відкрили центр первинної медико-санітарної допомоги, коли зранку приходиш і бачиш в коридорах масу народу, які чекають свого сімейного лікаря чи то за порадою чи за лікуванням, то розумієш, що вклали гроші правильно. Бо велика кількість людей отримує відповідну послугу. Зараз ми отримаємо зворотну реакцію від населення, що правильно вкладені були кошти, що це треба було зробити, що вони відчувають себе людьми, коли звертаються до сімейного лікаря.
Людмила Григорчук: Як тоді раніше було? В чому різниця?
Григорій Ванзуряк: Різниця в тім, що при реформуванні не завжди була зрозуміла мета. Люди знали, що є ФАПи, є амбулаторія, що за це відповідає район, чи навіть Київ, зараз ми не маємо звертати увагу, що хтось не те зробив, тепер за це відповідає громада.
Людмила Григорчук: Зараз все стало більш доступнішим?
Григорій Ванзуряк: Безумовно, тому що, я вам скажу, депутатський корпус, ми мали одну з найбільших конкуренцій під час виборів, і ця конкуренція допомогла вибрати найкращих, найпрогресивніших.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
