"Землю атовці отримують лиш на папері, насправді ніхто навіть документів не має"

В програмі "Суть речей" Валерій Краснян, керівник Чернівецького обласного Центру допомоги учасникам АТО та їх родинам розповів, що проблема видачі земля учасникам АТО залишилася. 

Людмила Григорчук: Пане Валерію, земля. Питання порушується постійно, але не бачу жодного кроку вперед.

Валерій Краснян: На жаль, політика має бути в політиків, а водію – кермо. Скільки раз не приходжу до Олександра Фищука, Володимира Куліша, Віталія Усика, скільки ми не сідаємо, не обговорюємо, їдемо по всіх населених пунктах з Юрієм Ватаманюком. Ми ніби знаходимо спільну мову з сільськими головами, починають обіцяти, що завтра вони вже створюють плани, архітектурно підводять все, лиш проходить тиждень, і все, нічого нема. Я не знаю, як на це вплинути. Політика тут задіяна. Взяти село Чорнівка. Голова до виборів дав хлопцям атовцям земельні ділянки, а теперішній вже схиляється на 78 рік на будівництво школи на 2,6 гектара. Там знаходиться 13 бійців, яким можна виділити той самий гектар, роздати на будівництво, по 10 соток. І все, побудувати ту саму школу. Якщо вже спільно робити. По-друге, Чорнівка зараз буде в громаді міста, по-третє, голова виділяє землю незвісно кому, роздає документи на руки.

Людмила Григорчук: Земля є, але не для учасників АТО.

Валерій Краснян: Так. Юрій Ватаманюк ставить мораторій на ті підписи, не дає дозвіл на отримання актів. Але це обурює, це не справедливо, коли голова сільської ради розказує, що у нього немає землі. А насправді кучу землі, незрозуміло чия, хто орендує і чому не обробляє. Але от Глибоцький район взяли Хмельницький, Дніпропетровський досвід, як хлопцям там зробили. І це приклад для всіх наших районів. Глибоцький район закрив цю тему. Чому, я не знаю, я дуже радий, що це моя батьківщина і я дуже задоволений. Вони знайшли і землю, і порозуміння, і зараз генплани, і будову вже розпочинають.

Людмила Григорчук: З ким найважче домовлятися? Які райони не йдуть на співпрацю?

Валерій Краснян: Можу сказати, що всі, окрім глибоцького. Так само і місто Чернівці, де громадська організація Олександра Ковбасюка і я, даємо запити, вони привикли, розглядають 30 днів, дають відповідь, потім ще щось. Ми говорили вже і з Максимом Бурбаком, щоб нам дали вільні землі, але нам ці карти не хочуть показати, не хочуть дати, не знаю, чому. Треба спитати голову міської ради.

Людмила Григорчук: Міський голова обіцяв землю на Лукіяновича і на Коломийській віддати.

Валерій Краснян: Так. Вони віддають ці земельні ділянки, але питання в тому, що там свої проблеми. Там багато треба коштів вкладати, щоб ті земельні ділянки прийняли якусь свою певну петицію. Земля не пристосована до будівництва. Звітність по бумазі є, в міській раді сидять розумні люди, я не хочу їх ображати, я їх ображаю лиш при зустрічі, вони кажуть, що всі документи отримали на руки, але хлопці документів не мають. По Чернівцях 496 чоловік отримали на руки, а насправді ніхто не отримав жодної бумажки. Так само Сторожинецькій район. Ніби всі питання позакривав, а Кучурівська об’єднана громада, 46 чоловік відхили запрос хлопцям по земельних ділянках.

Людмила Григорчук: Це не порушення закону?

Валерій Краснян: Так, але вони найшли другий закон, на якій підставі вони це зробили і у нас немає покарання за це. Тому я підтримую Ігоря і Ольгу Кобевко, бо вони від громадськості виступають, не попали ще в це золоте колесо і реально щось можуть змінити, а ми їх підтримуємо у всіх напрямках в розбудові нашої держави. Тому що всі закони створювалися не для людей, а для депутатів. Ніхто не покараний, ні чиновники, ні депутати, ні військові. Напевне, це якась політична гра. Це дуже ображає, коли зливають нашу 80-ку. Якісь є Мінські домовленості. На тих домовленостях не було жодного патріота, всі зацікавлені, щоб Росія свої інвестиції в банках Росія, Обленерго, Газпромі ввели. Я не знаю, коли це зміниться, але нехай покажуть хоч одного чиновника, чи прокуратуру, чи поліцію, щоб хтось був покараний. Жодної. Тому хлопці розчаровані, вони на війні провели два роки, повернулися, а тут нічого не змінилося, а громаді добре й так.