Є чотири основних види: верхового бродіння, низового, спонтанного і гібридного. Кожен вид ділиться на сорти, а кожен сорт — на стилі. Але про це — іншим разом.
Поки ж візьмімо, до прикладу, сорт низового бродіння — лагер. Уперше його почали варити в Богемії у 1842 році, а нині 80-90 відсотків світового пивоваріння — це лагери різних видів. Найпоширеніший із них — світлий класичний. Тож не дивно, що саме він є фаворитом продукції «Опілля».
До серії світлих лагерів цієї пивоварні належать «Преміум», «Пшеничне», «Класичне», «Фірмове», «Жигулівське» і «Корифей». І хоча пиво, як музика: розповідати про нього — справа невдячна, все ж спробуємо змалювати смак і аромат кожного з цих світлих лагерів.
Розпочнемо з «Корифея». Первинне значення слова «корифей» (у перекладі з грецької «провідний», «керівний») — «той, хто стоїть на вершині». Це особливий сорт українського пива зі смаком класичного європейського лагера. Гіркота, як і міцність, помірні, а післясмак має приємні солодові нотки. «Корифей» зварений за традиційною рецептурою «Баварського пивного закону» 1516 року, що надає йому чистоти і глибини справжнього пивного смаку.
«Преміум» — на сто відсотків солодове пиво, у якому висока якість ячменю, елітні сорти хмелю і найчистіша вода перетворилися завдяки класичній технології варіння на пінне диво з яскраво відчутною гірчинкою. Саме вона в тандемі з п’ятивідсотковим вмістом алкоголю і стали визначальним відтінком у смаковій палітрі цього лагера. І, до речі, надали «весняному» пиву універсальнішого звучання.
«Пшеничне» — це хмільна пісня українських ланів, музика, яку виграє вітер на тугих струнах колосся! Тут головна смакова партія — зерно і солод. «Другу скрипку» грає приємний фруктовий аромат на фоні легкої гіркоти хмелю. Помірна міцність у 4,1 відсотка створила цьому світлому лагеру репутацію напою, що найкраще тонізує і втамовує спрагу в гарячу пору жнив.
Про пиво «Класичне» говорить уже саме його назва. Воно зварене за класичною рецептурою світлого лагера з використанням трьох сортів хмелю. І завдяки класичній технології з роздільними процесами бродіння та доброджування при низьких температурах у лагерних підвалах австрійського типу. Легкий солодовий смак із помірною хмелевою гіркотою і міцністю — це класика пивного жанру.
«Жигулівське» — «золота» перлина світлих лагерів «Опілля». І не тільки за кольором. Це пиво зі своєю унікальною історією. Народилося воно в 1881 році в пивоварні уродженця Тернопільщини Альфреда Йозефа Марії фон Вакано й називалося «Віденським». Його готували за класичним рецептом із використанням солоду, пивоварного ячменю, води, хмелю і пивних дріжджів. Воно впевнено завоювало любов мільйонів, тому й «дожило» донині. Проте в 1934 році на теренах СРСР втратило свою “буржуазну назву” й стало «Жигулівським”, що більше подобалося радянським чиновникам. Це була наймасовіша марка пива, що, врешті, й пережила імперію народів.
Європейське коріння цього лагера досі живиться пивними традиціями Старої Європи. Одним воно нагадує молодість, інших нагадує про мандри та відпочинок. Це пиво, що єднає своїм традиційним смаком покоління і нації. Улюблений напій рибалок. Ігристий настрій літнього вечора. Справжнє пінне золото, що завжди в ціні.
Іще один яскравий «представник» світлих лагерів «Опілля» — пиво «Фірмове». Головна його відмінність від інших напоїв цієї серії — підвищена міцність (6,5%). І хмелева гіркота теж вища від помірної. Фірмовість цього пива в його густині, солодкуватості й легкому винному присмакові. Це висококонцентроване живе пиво, проте завдяки особливостям технології пивоварам вдалося збалансувати його смак і аромат.
Тепер переходимо на «темний бік» пивної карти «Опілля», що представлена класичним пивом королів марки «Княже». Це темний лагер, колір якому дарує спеціальний карамельний солод. У поєднанні з легкою хмелевою гіркотою він «звучить» напрочуд вишукано. І якщо вам видається непоєднуваним поєднання класичного пивного і карамельного смаків, то «Княже» вас переконає в тому, що це шляхетно й гастрономічно стильно.
Такий витончений смак гармонує із міцністю у 4,8% і справляє оксамитові смакові враження, що прикрасять атмосферу прохолодного надвечір’я і нададуть їй справді королівського шарму.
Чи не найбільш упізнаваним і улюбленим пивом від «Опілля» залишається нефільтроване «Біле» сорту вітбір або вайсбір (в перекладі з німецької «біле пиво»). Легке, м’яке, ароматне, з тонізуючою кислинкою. Світле, як налите сонцем пшеничне зерно. З ледь відчутними фруктовими нотками, запахом коріандру і м’якою хмелевою гіркотою. Тому й вважається весняно-літнім напоєм.
Справжнє біле нефільтроване пиво можна виготовити тільки завдяки технології роздільного бродіння і доброджування — саме таку застосовують у пивоварні «Опілля». У технології — секрет яскравості й насиченості смаку «Білого», адже в ньому через відчутність фільтрування зберігаються всі поживні речовини.
Пивовари «Опілля» пишаються, що не тільки зберегли класичну технологію виготовлення хмільного напою, а й гармонійно поєднали її з новітніми європейськими стандартами. Внаслідок цього хмільна продукція найдавнішої пивоварні Тернопілля має особливий смак і аромат, якими так і хочеться поділитися з усім світом.
Саме тому «Опілля» випустило нову лінійку експортового пива — «Оpillia Export Lager» і «Оpillia Export 1851». Це світлі лагери, на створення яких тернопільських пивоварів надихнула любов до справи, якою горять і запалюють інших, гордість за якість української сировини й глибока повага до споживача, котрий вартий найкращого.
«Оpillia Export Lager» — класика світлого лагера. Хоча це й найпоширеніший сорт пива, проте й найпримхливіший, дуже чутливий до температурного режиму, тож зварити його непросто. Найменша технологічна помилка зіпсує смак. Пивовари «Опілля» це добре знають і з гордістю презентують світові витвір своєї майстерності — тонкий смак «Оpillia Export Lager», що ввібрав сонячні барви ячмінних ланів і приємні нотки солоду й хмелю. Свіжий, наче літній ранок. Міцність у 4,4% — саме те, що треба.
«Оpillia Export 1851» — теж класика, без яскраво виражених солодкуватості й хмелевої гіркоти. Вміст спирту — 4,7%, проте вона в цьому сорті пива наче розчиняється в м’якості його смаку. Так, як спека чи холод в умовах низької вологості. Що не кажіть, а традиції, що беруть початок із 1851 року, варті того, аби їх знали у світі.
Добре пиво. Для світу — як для себе. Старі пивовари неодмінно сказали б: «Таке добре, що ми самі його п’ємо!»
Інформація розміщена на правах реклами
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами