Святий Стефан походив з євреїв, які жили за кордоном, тобто поза Святою Землею. Такі євреї називалися елліністами, оскільки в них відчувався вплив грецької культури, яка домінувала в Римській імперії.
Читати ще У Вижниці встановили рекорд України з наймасовішого виконання Щедрика (ВІДЕО)
Після зішестя Святого Духа на апостолів Церква стала швидко зростати, і виникла необхідність піклуватися про сиріт, вдів і бідних – всіх тих, хто прийняв хрещення. Апостоли запропонували християнам виділити сім достойних мужів для опіки над тими, хто мав у цьому потребу. Висвятивши цих сімох чоловік в диякони (що означає помічники, служителі), апостоли зробили їх своїми найближчими помічниками. Серед дияконів виділявся своєю міцною вірою і даром слова молодий Стефан, якого називали архидияконом, тобто першим дияконом. Незабаром диякони, окрім допомоги бідним, почали приймати найближчу участь в молитвах і богослужіннях.
Стефан проповідував в Єрусалимі слово Боже, підкріплюючи істинність своїх слів знаменнями і чудесами. Успіх його був дуже великим, і це породжувало проти нього ненависть ревнителів закону Мойсея – фарисеїв. Вони схопили його і відвели в синедріон – найвище судилище у євреїв. Тут фарисеї представили лжесвідків, які стверджували, що він у своїх проповідях зневажає Бога і пророка Мойсея. У своє виправдання святий Стефан розповів синедріону історію єврейського народу, показуючи на яскравих прикладах, як євреї завжди опиралися Богові і вбивали посланих Ним пророків. Члени синедріону слухаючи його, все більш розгорялися гнівом.
В цей час Стефан побачив, як над ним розкрилося Небо, і він вигукнув: «Я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, який стоїть праворуч Бога» (Діян. 7, 56). Почувши це, члени синедріону розлютилися. Закриваючи свої вуха, вони кинулися на Стефана і відвели його за місто. Тут, за законом, свідки, які перші звинуватили Стефана, першими почали побивати його каміннями. При цьому був присутній хлопець Савл, якому було доручено стерегти одяг тих, хто побивав камінням Стефана.
Так архидиякон Стефан став першим мучеником за Христа у 34 році після Різдва Христового. Після цього почалося в Єрусалимі переслідування християн, від якого вони змушені були бігти в різні частини Святої Землі і в сусідні країни. Так християнська віра почала розповсюджуватися в різних частинах Римської імперії. Кров первомученика Стефана не пролилася дарма. Незабаром Савл, який спочатку схвалював це вбивство, пізніше увірував, прийняв хрещення і став відомим апостолом Павлом – одним з найуспішніших проповідників Євангелія. Через багато років після цих подій апостол Павло, відвідавши Єрусалим, був також схоплений розлюченим натовпом юдеїв, які хотіли побити його камінням.
Це мав бути морозяний день, тому казали: «Прийшов Степан – на ньому червоний жупан». Святкували, як і в попередні дні, і не працювали. Особливо остерігалися прясти; можна було виконувати лише найнеобхіднішу роботу. Цього вечора намагалися якнайбільше співати колядок. Степана вважали покровителем пастухів. Дівчата цього дня, так би мовити, «хоронили свій смуток». Брали якусь посудину, наливали в неї води й проказували над нею всі свої дівочі печалі-жалі. Якась, можливо, ще й сльозу туди зроняла. Потім зливали воду в одну ємкість, промовляли певні слова-замовляння й виливали в безлюдному місці, подалі від осель та доріг. Воістину: як казав класик, котрий дещо тямив у цьому житті, «що ті гризоти – марниці даремні…»
Примічали погоду: «Місячна ніч – врожай на баштані»; «Сніг іде – врожай на яблука».
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
