Звірства у Бучі творили псковські десантники, росгвардійці і кадировці - розслідування

Свідчення очевидців, повідомлення в соцмережах, покинуті документи і навіть лист від коханки дозволили ідентифікувати кількох російських солдатів і командирів, які брали участь в окупації Бучі під Києвом.

Про раніше невідомі факти злочинів йдеться у розслідуванні журналістів агентства Reuters, пише Медіа агентство АСС з посиланням на УНІАН. 

Вдалося виявити важливі ключі до встановлення особистостей окремих російських солдатів і номерів військових частин, що були у Бучі під час окупації. Серед них — елітне воєнізоване формування, яке підпорядковується колишньому тілоохоронцю президента рф володимира путіна, парашутно-десантна дивізія, нагороджена за участь у війні москви на донбасі, та кадировські загони.

Докази, виявлені Reuters, пов’язують елітну76-ту гвардійську десантно-шутрмову дивізію із пскова з актами насильства проти беззбройних чоловіків у Бучі.

3 березня російська бронетехніка протаранила паркан будинку 50-річного інженера Віталія Животовського у провулку біля вулиці Яблунської. Протягом наступних семи днів, за словами чоловіка, майже 30 російських солдатів квартирували у кімнатах, поки Животовський, його 20-річна донька та сусід жили у підвалі.

Як розповів інженер, в інше підвальне приміщення окупанти почали водити людей із білими мішками на головах. Їх було не менше семи; поговорити з бранцями наодинці було неможливо.

Якось Животовський побачив, як четверо солдатів привели на його подвір'я високого чоловіка, на голові якого теж був мішок. Пізніше того ж дня господар побачив полоненого, який стояв навколішки біля заднього паркану. Він чув, як російські солдати били чоловіка, вихваляючись, що захопили бійця, який служив на сході України.

«Я чув звуки, наче ламаються кістки. Звуки побоїв. Крики, багато криків», — розповів Животовський Reuters.

10 березня Животовському, його дочці та сусідові вдалося втікти з міста. Коли він повернувся до Бучі після відступу росіян наприкінці березня, більша частина його будинку була спалена. У його зруйнованій вітальні російські солдати залишили купу документів, що засвідчували особи місцевих жителів, затриманих або допитаних військовослужбовцями рф.

Там же співрозмовник агентства знайшов листа, адресованого солдату на ім'я Олександр Логвиненко, якого автори розслідування ідентифікували як десантника із Пскова. Оксана Рибакова, яка написала листа, турбувалася про безпеку Логвиненка та питала, як у нього справи.

«Ти поруч, у моєму серці, але ти далеко, служиш нашій батьківщині, захищаючи нас. Я пишаюся тобою!» — написала Рибакова, залишивши відбиток губної помади на краю аркуша паперу.

Агентство Reuters знайшло Рибакову у Псковській області, де базується 76-та гвардійська десантно-штурмова дивізія, відома кровопролитними боями проти чеченських повстанців 20 років тому. У 2014 році путін нагородив дивізію за участь у бойових діях на Донбасі.

Рибакова телефоном підтвердила Reuters, що Логвиненко був її співмешканцем і що вона справді надсилала листа. Двоє людей, які знають пару, підтвердили, що Рибакова та Логвиненко жили разом. За словами жінки, Логвиненко служив у парашутно-десантних військах і вже кілька тижнів перебував на бойовому завданні. Втім, під час наступної розмови, незадовго до публікації розслідування, Рибакова заперечувала, що Логвиненко є її партнером. Вона також змінила обліковий запис у соцмережі.

Медіа агентство АСС є в Instagram

Біля села Луб’янка, приблизно в 13 км на північ від Бучі, бійці територіальної оборони України показали журналістам будинок, у якому, за їхніми словами, зупинялися кадировці. На дверях було написано російською мовою: «Ахмат — сила!»

Троє мешканців Луб’янки розповіли, що кадировці носили форму пісочного кольору, яка виглядала більш новою та якісною, ніж оливково-зелена інших російських військових. Один із селян стверджував, що в деяких бійців на грудях було вишито портрет Рамзана Кадирова. Майже всі носили бороди, а на їхній формі були нашивки з чеченським прапором.

Деякі кадировці виклали у соцмережах відео. Їхнє місцезнаходження було приховано, але Reuters вдалося встановити, що записи зроблено в районі Бучі. Так, на відео, розміщеному в Telegram 26 лютого, чеченський командир Хусейн Меджидов знятий у Гостомелі, приблизно за 5 км на північ від Бучі. Такого висновку агентство дійшло, проаналізувавши дорожні знаки на задньому плані.

Новини Медіа агентства АСС є у Viber

72-річний Володимир Абрамов розповів, що зі свого будинку на розі вулиці Яблунської спостерігав, як 4 березня колона кадировців в'їхала до міста. Пенсіонер жив по сусідству з дочкою Іриною та її чоловіком Олегом, який працював зварювальником.

За словами Абрамова, наступного дня, 5 березня, кадировці заїхали до них. Вони носили уніформу пісочного кольору та дорогі черевики з нубука. Чеченці наказали Володимиру, Ірині та Олегу вийти на вулицю з піднятими руками. Один із військових неодноразово запитував Ірину, де ховаються «фашисти», а потім підпалив її будинок.

Поки жінку допитували, інші кадировці наказали її чоловікові зняти сорочку. Вони вивели його, голого до пояса, на мороз. Володимир Абрамов чув, як Олег просив солдатів дати йому спокій За словами Володимира, солдати змусили Олега стати на коліна. Потім йому вистрілили у скроню. Із рани ще пульсувала кров, коли Ірина підійшла до тіла чоловіка. «Убийте і мене», - крикнула вона окупантам.

Тіло Олега було одним із більш ніж десятка, залишених на Яблунській. Тільки у квітні Ірина з батьком поховали його на сімейній ділянці цвинтаря у Бучі. Вона сподівається, що вбивць чоловіка знайдуть, але розуміє, що це може виявитися складним завданням. За її словами, всіх у Бучі зачепили заяви кремля про те, що звірства у місті було інсценовано.

Наші новини є у Facebook