Тонке, майже прозоре тісто, хрустка скоринка й пікантна начинка. Неаполітанською піцею ласував ледве не кожен турист, що завітав до Італії. Місцеві ж – неабияк пишаються мистецтвом її виготовлення, адже віднині воно занесене до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. На це рішення Італія чекала сім років.
Особливість неаполітанської піци – максимально тонке тісто. Звичайною качалкою такого не домогтися, тому основу для піци розкручують у повітрі, щоб тісто розтягувалося, наче у центрифузі. Не впустити й не розірвати його – справа не з легких. В Італії цього мистецтва навчають в Академії піци. Щоб здобути звання професійного піцайоло потрібно не менш ніж 100 годин практики.
"Як і всі італійці та неаполітанці, я пишаюся тим, що наша піца зрештою увійшла до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Історія страви налічує сотні років. Її полюбляла Королева Маргарита – саме на її честь і назвали одну з найпопулярніших піц", – власник піцерії Романо Фіоре.
Запікають неаполітанські піци у дров'яній печі – це додає страві особливий аромат. Класичні рецепти – вегетаріанські. "Маргарита" – з томатами, моцарелою, олією та базиліком, та "Марінара" – з помідорами, часником, орегано та оливковою олією. Екзотичні начинки на зразок шоколадної пасти чи ананасів неаполітанці сприймають з обуренням. Кажуть – це спотворює традиційний смак страви і сподіваються – завдяки визнанню ЮНЕСКО поціновувачі піци знову зможуть насолоджуватися вишуканістю традиційних рецептів.
