Думаю, що варто почати зі знайомства – мене звуть Таїсія Свінціцька або просто Тая, за освітою я французько-український перекладач і, наразі, я в процесі отримання магістра в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича. Але з недавніх пір я здобуваю вищу освіту в Лотаринзькому університеті в м. Мец, Франція.
Невеликий флешбек – дякуючи батькам, в дитинстві я мала змогу спробувати себе в різних видах діяльності, в хронологічному порядку: танцювальні гуртки, карате, художня школа (закінчена), волейбол в Дитячо-юнацькій спортивній школі (ДЮСШ).
img src="http://media.acc.cv.ua/blogs/article/2017/10/30/1719/22709980_685139075024011_1193615365_n.w600.jpg" alt="" width="600" height="450" />
(команда з волейболу Чернівецької ДЮСШ, тренер Накоцкіна Л.І)
Вершиною «айсбергу» були мови, які я вивчала в школі: французька, англійська, італійська та польська. В університеті я продовжила вивчати перші дві і до них додалася німецька та іспанська. Тоді ж, у 2013 р., я зайнялася боротьбою – бразильським джиу-джитсу і з 2014 почала активну участь в змаганнях, що не було основною метою тренувань – передбачалася робота над характером і комплексами.
( Перші змгання у м. Тернопіль, вересень 2014р.)
Згодом, у 2015, сюди додався ще один вид боротьби – панкратіон.
( Перші змаганння, чемпіонат Чернівецької області, січень 2015р.)
Тоді я зрозуміла, що без силових показників буде туго, а тому почала займатися в тренажерному залі. Але мені знову стало мало – по закінченню річного абонемента я пішла в зал ДЮСШ з пауерліфтингу.
(2 спроба у вправі присід, 100 кг, Чемпіонат Чернівецької області в рамках підготовки до чемпіонату України, січень 2016 )
( 3 спроба у вправі станова тяга, 120 кг, Чемпіонат Чернівецької області в рамках підготовки до чемпіонату України, січень 2016)
Мета була приблизно та ж, що і на початку занять з джиу – робота над собою, своїми страхами і, звісно, підняття силових показників. Але вже через певний час ліфтинг став серйозним конкурентом боротьбі. Через певний час тренування почали приносити успіх:
( весна 2015, бронза на чемпіонаті України, виконання нормативу Кандидата в майстри спорту України з панкратіону, м. Бровари)
( осінь 2016, фінал категорії і золото на відкритих змаганнях з бразильського джиу-джитсу в м. Хмельницький)
( грудень 2016, золото на Чемпіонаті України з Бразильського джиу-джитсу в м.Київ)
Тож, мандруючи з одних змагань на інші, беручи участь в семінарах закордонних спортсменів, я навчалася на одному із найшанованіших факультетів університету, який славився ще й своєю складністю: лінгва латина, методика викладання перекладу у ВНЗ, основи теорії міжмовної комунікації, аспектний переклад, конкурси перекладу, організовані кафедрою та перемоги в них.
( травень 2016, Центральний корпус ЧНУ, за місяць до отримання бакалавру)
Студентські роки швидко минають в такому темпі, я незчулася, як вже подавала документи та складала вступні іспити на магістратуру і проходила першу співбесіду на посаду викладача французької мови в коледжі. На 5 курсі почала серйозно задумуватися про своє професійне майбутнє, як перекладача, викладача й спортсмена. Викладацька і асистентська практика в школі й університеті на 4 і 5 курсі, робота викладачем у тому ж коледжі й спроби займатися з дітьми індивідуально, дали можливість спробувати себе в ролі педагога і поки що я думаю, що викладання не є тим заняттям, якому я готова присвятити своє життя і вкладати в нього душу, але всьому свій час і я не зарікаюся.
(Частина викладацького колективу Чернівецького коледжу дизайну і економіки, вересень 2016)
Аж тут я взяла участь в довгоочікуваному конкурсі письмових робіт, організованим кафедрою романської філології, головним призом якого була можливість безкоштовного навчання у Франції протягом семестру.
Чесно, я вагалася чи брати участь у цьому, адже мало хто зможе покинути насиджене місце, спортивний клуб (а в мене їх було декілька), друзів, рідних і кота.
(команда DIRTY PANDA FAMILYна семінарі у Вадима Пузанова - пурпурового поясу з бразильського джиу-джитсу, грудень 2013 р.)
(Збірна команда COPAСАBANA TEAM на Чемпіонаті України в м. Харків, грудень 2016)
(Кіт, березень 2017)
Наважившись, я не пошкодувала: атмосфера суперництва мені була знайома зі спортивного досвіду, але тут було дещо інше – інтелектуальні змагання! Конкурсна робота була написана – залишилося чекати результатів. Вже навесні я дізналася, що посіла одне з призових місць, але, на жаль, програма не передбачає фінансування, через що 75% переможців відмовилися від участі, включаючи мене. Завдяки підтримці, насамперед, батьків, я все ж наважилася на поїздку за кордон. Попереду був збір документів для вступу до університету і на подання на візу, пошук клубу з джиу і штанги, про що розповім у наступній «Точці зору».
Сподіваюся, такий детальний екскурс моїм життям Вас зацікавив і для кожного з читачів тут знайдеться щось таке, чого давно не вистачало: віра в себе, мотивація на заняття чимось кардинально іншим в житті або просто паралельна реальність іншої людини, яка, можливо, вчилася/тренувалася/жила поряд з Вами.
Шукайте Таю у:
Facebook;
Instagram.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
