Чернівчани - як діти. Вони дуже щирі та довірливі. Що їм не пообіцяють - в усе вірять.
Взагалі то довіра - це основа взаємовідносин між людьми. Немає довіри - немає родини, бізнесу. Як правило, якщо після обіцянок кохання до останнього подиху дружина/чоловік скочать у гречку, у них є шанс розлучитись. Якщо бізнес-партнер, пообіцявши бути чесним та ділити все зароблене навпіл, як домовились, починає бачити лише власну кишеню, є можливість сказати йому «гуд бай!», натовкши йому пику.
Ішна справа – владоможці. Вони отримують свої посади, а відтак право розпоряджатись нашими грошима (бюджет), життям та майбутнім у демократичний спосіб, тобто нашими голосами на чергових (позачергових) виборах. Ми слухаємо їхні обіцянки та визначаємо переможця, хто краще всіх
наобіцяє світле, багате та безтурботне майбутнє, яке має наступити від наступного після виборів дня.
На що тут варто звернути увагу: всі обіцянки стосуються місця та часу ПІСЛЯ виборів, а не продовжують вже початі добрі справи.
Чи хтось пам’ятає скільки разів та скільки років поспіль чернівчанам обіцяли чисту питну воду та безпроблемний водоканал, а натомість констатуємо, що хронічний банкрут вішає на плечі громади міста багатомільйонний єврокредит?
Скільки разів обіцяно, що літаки з Чернівців з’єднають наш «маленький Париж» з «Великою Європою» чи хоча б з Києвом за розумну ціну?
Де обіцяні соціальні проїздні та картки чернівчанина?
Де ремонт тротуарної плитки на вулиці О. Кобилянської?
А чи обіцяний ремонт вул. Б.Хмельницького врешті завершиться цього року?
Чи поїдуть вулицями нашого міста обіцяні нові чи майже нові, тролейбуси?
Невже не соромно?
Це тепер така політтехнологія – спочатку обіцяй, а потім роби, якщо зможеш.
Може краще спочатку зробити, а потім фотографуватися на тлі зробленого?
Нам, чернівчанам, вже треба дорослішати, час такий.
Питати за обіцяне та вірити лише у справи, а не слова.
Щиро ваші
БаХ&Авербах
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
