Друкопис програми "Суть Речей" від 2.03.2017 року
Тема програми: справа, яка стала відомою у всьому місті: це історія виселення родини Гумайло
Людмила Григорчук: Вже рік триває у Чернівцях конфлікт з виселенням Марії Гумайло та її двох дітей з квартири. За 12 місяців пройшло багато судових засідань, до справи долучалися чиновники та активісти. Але питання досі залишається відкритим.
По те, що зараз відбувається з родиною та як рухається справа у судах нам розкажуть мої гості громадський активіст Денис Свекла та правозахисник Юрій Герасимчук
Денис Свекла: Ми є сусіди, ми мешканці свого району, тому піклуємося тою проблематикою, яка є. Я хочу подякувати всім ЗМІ, бо вони як ніхто нас підтримали у цій важкій боротьбі, це вже другий сезон розпочався таких інтелектуальних баталій.
Юрій Герасимчук: Це дуже цікава ситуація. Моя довірителька проживає в мікрорайоні гравітон понад 20 років. В цій квартирі вона проживала у своєї тітки зі своїми дітьми, де вони і народилися. У 1993 році тітка вчинила заповіт на мої довірительку Гумайло Марію. Вони проживали там і надалі. Після смерті тітки моя довірителька пішла оформляти цей заповіт і їй сказали у нотаріуса, що її заповіт не є дійсним, бо після цього заповіту був нібито вчинений, освідчений заповіт на користь іншої людини. І тоді почалися всі ці питання. Її виганяли з будинку просто на вулицю з дітьми в мороз. Її доля була б невідома, якщо б не позиція сусідів. Ознайомлюючись з цією справою, я побачив, що цей інший заповіт дуже цікавий, він вчинений був за півроку до смерті власниці і освідчений головним державним нотаріусом нашого міста. Навіть не приватним, а державним. Дивує те, що нотаріус освідчив цей заповіт за участі чужих людей. В моєї довірительки постало питання, чи була тітка взагалі у того нотаріуса. Чи дійсно вона хотіла написати іншу людину у заповіт.
Людмила Григорчук: Довести це неможливо, чи була вона у нотаріуса?
Юрій Герасимчук: Як юрист я хочу чітко зазначити, що моя довірителька у 12-13 роках зверталася до суду за захистом своїх прав про визнання цього заповіту недійсним. Перша інстанція відмовила, апеляційний суд відмовив і лише вищий спеціалізований суд країни, розглянувши всі розгляди судів, які були раніше, то він скасував ці два рішення і став на захист моєї довірительки. І зазначено, що чернівецькі суди не дослідили всі дані, які потрібно було.
Людмила Григорчук: Скільки всього судових справ було?
Юрій Герасимчук: 6 справ по визнанню заповіту недійсним. І ще один – це виселення. Це також лише на підставі рішення суду. Тут також багато цікавих речей. Як розслідується справа, як розглядаються наші звернення, як розглядаються звернення уповноважених Президента з прав дитини. Ми зверталися до багатьох установ і організацій і жодним чином, ні одна установа не хоче просто взятися за цю проблему. Ігнорування прав малолітніх та неповнолітніх дітей.
Людмила Григорчук: Яке останнє рішення суду, що другий заповіт – законний?
Юрій Герасимчук: Так, він поки що в силі. На сьогодні громада добивалася, весь останній рік, що в постанові рішення суду ми хотіли доказати те, що суд врахував, що дітям є де жити, бо нібито у батька їхнього є майно. Хоч батько проживає окремо, але обов’язок батька також утримувати дітей. Але я подав заяву по нових обставинах, що шановний суд, звідки ви взяли цю інформацію, адже з 2004 року це майно у зовсім іншого власника. Це житло навіть не було у власності батька, а у власності матері батька.
Людмила Григорчук: Що ми маємо? Маму з двома дітьми, яка живе юридично не у своїй квартирі, власник нібито цієї квартири хоче забрати собі це житло, але сусіди, активісти і громадськість на стороні цієї мами. Що добиваєтеся зараз? Щоб квартиру повернули чи просто, щоб вони жили у цій квартирі, поки щось не зміниться у їхньому житті?
Юрій Герасимчук: Зараз вичерпані всі можливі юридичні можливості подавати до суду справу щодо визнання заповіту недійсним, бо ця справа вже закрита. Але ми зараз працюємо над тим, щоб правоохоронці перевірили посадову особу, цього нотаріуса, який освідчив цей заповіт та перевірити особи тих свідків, які засвідчили цей заповіт. Прокуратура наша Чернівецька перенаправляє у поліцію, а у поліції не схотіли реєструвати нашу заяву. Вони кажуть, що у них вже є заява моєї довірительки 2012 року щодо викрадення паспорту та документів на квартиру. Тому цю нову заву нібито не треба вже реєструвати. Тоді громада знову ж таки піднялася і ми прийшли до начальника поліції і сказали: «Яке ви маєте право не реєструвати цю заяву?». І лише тоді зареєстрували. Але на сьогоднішній день, з вересня місяця, жодним чином нічого не зробили, не викликали навіть потерпілу до себе.
Людмила Григорчук: Не бачите роботи зараз?
Юрій Герасимчук: Так, взагалі пусто. Міняються слідчі, одні, потім треті, четверті. А ті четверті кажуть, що вони вже нічого не можуть зробити, бо вони вже четверті.
Людмила Григорчук: Денисе, чому ви впевнені, що саме Марія – жертва? Чому ви її захищаєте?
Денис Свекла: Всі знають, що Марія Гумайло дійсно там мешкала. Діти були в садочку там, навчаються в 28 ЗОШ. Всі сусіди твердять те, що вони знають Машу ще відтоді, коли вона була студенткою. Сусіди будуть іти до кінця, бо вони знають, що Маша – це не так людина, яка може когось обдурити. Це сім’я малозабезпечена. Чому я повірив? Бо я так само виріс у малозабезпеченій сім’ї, в мене були так само проблеми, я це пройшов. Я знаю, коли людина з багатодітної сім’ї, коли є батьки-інваліди, це дуже важко. Я знаю, що сімя Гумайло – це та сім’я, за яку варто боротися до кінця. Громадськість впевнена, що ми цю справу доведемо до логічного кінця. Це буде перший приклад того, що громада зможе відстояти право на життя. Бо це боротьба за життя.
Юрій Герасимчук: Ви розумієте, чому громада цілий рік вже не опускає руки. 25 разів вже намагалися виселити родину Гумайло. Кожні 10 днів виконавча служба намагалася виселити . Але зрозумійте, що завтра будь який нотаріус може залишити вас без квартири. І ви не можете зрозуміти, як він може таке вчинити, але жодного доказу не можете знайти. Таких випадків є багато. І в Чернівцях, і в Україні, коли людей лишають без житла. Громадськість розуміє, що якщо це просто так залишити, то вони можуть лишитися так само без житла і їхні діти можуть лишитися без житла.
Людмила Григорчук: Ви спілкувалися з власником квартири цієї?
Юрій Герасимчук: Це також дивно. При розгляді цієї справи щодо визнання заповіту недійсним, мене дивує, що вона навіть не допитана в якості свідка, не викликана в суд для дачі пояснень. Хіба не хотів би суддя запитати, які це й них відносини, що людина схотіла у 70 років дати комусь чужому квартиру. Вони познайомилися вже наприкінці життя. Вони прихожани в одній церкві. Але який зв’язок волевиявлення, не встановлено. Ніхто з нею не може поспілкуватися, чому не хоче ця людина спілкуватися з журналістами, з громадськістю? Дивно. З того боку спілкується правозахисник.
Денис Свекла: Сусіди не бачили ніколи цю власницю, в обличчя її навіть не знають. Гумайло перший раз виселяли навіть без попередження, хоч вони ніде не прописані більше, їх виписали, не зважаючи на те, що у них немає житла.
Людмила Григорчук: Що тепер ви хочете добитися?
Юрій Герасимчук: Ми хочемо, щоб було чесне розслідування цієї справи. Ми будемо іти до поліції з громадою і добиватися захисту своїх прав. Іншого варіанту у нас немає. Діти не можуть лишитися на вулиці, хоч всім байдуже до цієї історії.
Слухач. Якщо наші чернівецькі судді, прокуратура, поліція не хоче займатися цією справою, вони мають вічні відмовки, як знайти правильне рішення? Може звернутися до Європейського суду з прав людини? Може так допомогти.
Юрій Герасимчук: Звичайно, ви правильно сказали, що треба звертатися до Європейського суду з прав людини, але навіщо тоді нам наші правоохоронні органи? Коли вони нас будуть захищати? Хоча б дітей? Хоча ми цей варіант також розглядаємо, але там терміни такі тривалі. А тут щодесять днів є спроба виселити дітей на вулицю. Ви собі уявіть, що я займаюсь тільки тим, що вони на протязі останнього місяця 4 рази відключають світло. Юридично вони можуть це зробити, звернутися до «Чернівціобленерго», щоб ті відключили світло. А ви уявіть, як це можна жити без світла, як готувати уроки, прати, готувати їжу? Ось така ситуація.
Денис Свекла: Хто з чиновників нам допомагав, то це Олександр Паскар, він допоміг дітей оздоровити. І ще одна людина, яка нам допомагала юридично і морально – це Влад Севрюков. Якщо дивитися на депутатський корпус, на всіх чиновників, всі знають цю справу, то жоден до нас не звернувся, не прийшов на виселення і не спитав, чим він може допомогти. Не дивлячись на те, що сім’я Гумайло проживає на вулиці Руській, 251, то там навіть депутата міської ради немає, який би захистив дану родину. Хоча б морально, я навіть не кажу матеріально.
Людмила Григорчук: Пане Юрію, ви працюєте на зарплату?
Юрій Герасимчук: Ні. Я сусід, я захищаю цю громадянку, в той же час захищаю і свої права. Люди повинні розуміти, що ми тим самим захищаємо і свої права. Ми ще направили листа з підписом ста мешканців уповноваженому з прав дитини. Нам прийшла відповідь, що вони повідомили про цю справу обласну раді у дуже проситимуть звернути увагу на цю справу міністерство юстиції. І все. Більше нічого.
Денис Свекла: Це бюрократична відписка. Воно пішло на київську, на обласну адміністрацію. Я звернувся в обласну раду, вони сказали, що переправили в міську раду. А місто відписало, що вони знають про цю справу.
Людмила Григорчук: Надати житло Марії міська рада не має можливості?
Денис Свекла: Не має. Можливо і є якась квартира, але наша мета громадськості, щоб ми відстояли ту квартиру громадськості. Ми не хочемо претендувати на тимчасове житло. Сім’я має мешкати у тій квартирі, де народилися діти. Це так само, щоб взяти пташине гніздо.
Юрій Герасимчук: Цей заповіт, який ніби то був складений пізніше, то він взагалі інструкцією вчинення нотаріальних дій, нотаріус має право його посвідчувати, коли людина має фізичні вади, коли вона не може фізично підписатися, хвороба або інші поважні причини. Тут виникає питання. Я досить багато з ким консультувався, як нотаріус вирішив, що вона хвора, чи яка там поважна причина знайшлася, що вона не підписалася сама?
Людмила Григорчук: Ви з нотаріусом говорили?
Юрій Герасимчук: Ні, він з нами спілкується тільки через адвоката. Нотаріус на суді сказав, що під час підписання заповіту, власниця квартири була присутня і приходила до нього декілька разів з бажанням скласти цей заповіт. І що в той момент у нього був перелом лівого ліктьового і плечового суглобів і він каже, що заставити особу самостійно підписуватися, то це було б рівноцінно порушити всі можливі моральні засади.
Людмила Григорчук: Вона лівша була?
Юрій Герасимчук: Вона була правша. Нотаріус хотів морально підтримати. Але людина не була хвора.
Людмила Григорчук: Суди – це випробування для всіх. Як діти це переносять?
Денис Свекла: Дуже важко вони переживають. Вони живуть на пороховій бочці. Але я хочу сказати, що завдяки громадській активності, то у них є надія. Є дуже велика підтримка. Підтримують дуже в школі 28, Павло навчається там. Вчителька Павла приходить на кожне виселення. Приходять постійно і журналісти, ми їм дуже вдячні. Шкода, що немає такого психолога у міській раді, який міг би помогти. Є психолог у школі №28, він морально допомагає, але такого спеціаліста немає.
Людмила Григорчук: Марія працює?
Денис Свекла: Так, але вона в постійному страху, вона боїться з дому виходити, бо не знає, чи буде мати куди повернутися. В неї вже такий панічний страх маленький починається, хоч ми її підтримуємо.
Юрій Герасимчук: Ми вимагаємо чіткого розслідування справи. Ми будемо спілкуватися всі разом. Треба встановити всі пояснення, а то немає ніяких повідомлень, нічого. Є ще підстави звернутися до суду, щодо цього заповіту, але це не так просто. Проте ми готуємо документи.
Людмила Григорчук: Скільки часу ви готові це тягнути на собі?
Юрій Герасимчук: В мене не одна така справа. Ми готові досить довго стояти за Марію. Бо ми добиваємося справедливості.
Слухач. Треба звертатися до Президента, просити допомоги. Бо не можна це так залишати. Вся громада за Марію Гумайло переживає.
Юрій Герасимчук: Ми звертаємося і просимо. Нам потрібно боротися за правову державу. Коли буде правова держава, тоді все буде нормально. Ми хочемо захистити права дітей і це наша ціль. Повернути житло і нормальне життя. Вона працює прибиральницею на трьох роботах. Вона плаче кожного дня. Вона готова була здатися, але сусіди не дозволили. Таких випадків загалом є досить багато. Ми готові піти на сесію міської ради, де присутній прокурор, бермо вимагати, щоб він відповів як ведеться слідство.
Слухач. Треба, щоб чиновники відповіли, як діти, які все дитинство бояться, мають вірити у правову державу.
Денис Свекла: У нас 9 березня чергове виселення і ми запрошуємо чиновників, правоохоронців, прокурорів, журналістів і подивитися, як проходить виселення.
Юрій Герасимчук: Я рахую, що на таких випадках будується правова держава. Нотаріуси будуть тепер знати, що вчиняти такого не можна, бо це так залишать люди, не дозволить це зробити громада .
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter