Друкопис програми "Суть Речей" від 28.09.2017
Запрошений гість: Народний депутат України, в.о. Голови Чернівецької територіальної організації Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» Іван Рибак
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: Сьогодні була непроста сесія чернівецької обласної ради, де розглядали перспективний план об’єднаних громад. Депутати дискутували, ви також брали слово. Що хотіли донести обласним обранцям?
Іван Рибак: Сьогодні жваве було засідання, бо вирішувалася доля декількох ОТГ. Тих, які вже пройшли через виборчі компанії, це Селятинська, Конятинська в Путильському районі. Низки ОТГ, яким призначені вибори 29 жовтня і відбудуться буквально через декілька тижнів і ті об’єднані громади, які мають перспективу бути створеними через своє бажання, через бажання тих територіальних громад, які ввійдуть в об’єднані громади, це питання у Сокирянскому районі, у Заставнівському районі піднімалися. Мені найважливішими були питання, як депутату від 202 округу, який представляє Кіцманський, Вижницький, Путильський і Сторожинецький райони, забезпечення фінансування об’єднаних громад у цих районах. Я переконав депутатів у тому, що треба зробити зміни у перспективному плані, щоб ОТГ було пряме міжбюджетне фінансування з 2018 року. Перспективний план – це достатньо серйозний документ, на основі якого базуються всі відносини держави і громади в майбутньому. Нам вдалося дійти певного консенсусу з депутатами в частині з Мамаївцями, було додано в текстову частину якраз село Мамаївці, а стосовно Кіцманя, прийшлося виключити з перспективного плану Лашківку і Валява, щоб Давидівці, Суховерхів і Кіцмань найближчим часом отримали нового голову ОТГ і депутатський склад, і з першого січня отримували фінансування.
Людмила Григорчук: Люди з Валява і Лашківки зрозуміли, чому їх викреслили з плану?
Іван Рибак: На сьогодні немає їх згоди, міська рада Кіцманя звернулася до цих сіл з пропозицією щодо об’єднання у велику спроможну громаду, але на сьогодні відповіді позитивної з цих територіальних громад немає. Тому, я думаю, найближчим часом, коли люди зрозуміють, наскільки це важливо для них і скільки вони втрачають, через те, що вони не хочуть об’єднатися у спроможну громаду, то рішення позитивне буде прийняте. Але дуже багато нюансів з об’єднанням громад є через певних місцевих князьків, які бажають залишити все, як є. Їм байдуже, що буде завтра з громадою, з освітою, з медициною. Їм саме головне - не платити податки, використовувати земельний ресурс, це земельні латифундисти, місцеві олігархи, які змусили працювати на себе депутатський склад, який зараз є у тому селі чи селищі. Того голову, вони ним по суті керують. Не дають вийти за межі, вони їм створили уявний комфорт, парниковий комфорт. І вони так живуть, але люди мають зрозуміти, що за межами цього села, чи парника, влаштоване ширше життя, яке може дати набагато більше преференцій для розвитку громади, у різних галузях.
Людмила Григорчук: Це не останній крок у громад. Перший крок – вирішити на місцях, другий – обласна сесія. Далі що?
Іван Рибак: Є ціла процедура, яка прописана законом про об’єднання територіальних громад. Спроможні громади – це низка заходів, які проводяться від громадських слухань, сесій, місцевих рад, надання згоди, відмови, пропозицій, це серйозна процедурна робота, яка проводилася кимось півроку, кимось більше року навіть. Тим не менше, ці громади спромоглися створити відповідні об’єднання, найближчим часом, 29 жовтня будуть вибори. Хочу сказати, що активність на попередніх виборах була низька, як і на виборах весною у деяких громадах, так і на виборах у грудні минулого року. У Сторожинецькому районі були громади, де активність виборів на рівні 32-36%. Це означає, що люди байдуже ставляться до майбутнього своїх населених пунктів, своїх громад, в яких вони мають жити, можливо, з іншої сторони, хтось стояв за тим, щоб люди не брали активну участь у формуванні депутатського корпусу, в обранні керівництва ОТГ, бо це знову ж таки, впливало на якість. З іншої сторони, сьогодні ми маємо такий складний процес формування керівного апарату ОТГ. Ми повинні з розумінням підходити до того, що для створення нового відділу освіти повинні бути фахівці, для відділу культури, закладів охорони здоров’я. Це важка справа і рутинна, яку не можливо зреалізувати з 100% позитивом за півроку, чи з рік, чи навіть за два. Нам треба буде витратити деякий період часу. Але позитивні зрушення є.
Людмила Григорчук: Щодо добровільності об’єднань. Скільки ще уряд дозволить добровільно це робити?
Іван Рибак: Ми роз’єднали два поняття, як добровільність об’єднання і децентралізація в частині змін до Конституції. Ці статті були прив’язані до мінських домовленостей, які стосувалися статусу районів на сході нашої держави, були прив’язані до закону України про окремий статус. Через це заблоковані зміни до Конституції в частині децентралізації, це укрупнення районів, це створення на базі обласних адміністрацій, районних адміністрацій префектур, які здійснювали б контроль. Бо зараз немає загального нагляду над законністю прийнятих рішень об’єднаними громадами. На сьогодні виглядає на те, що тепер абсолютний хаос. Вертикаль управління в державі рушиться. Сьогодні ми маємо громади, сформовані за етнічним принципом, а це якраз те, що на сьогоднішній день достатньо вплинуло серйозно на сході України. Коли сьогодні піднімалося питання підписання чи не підписання закону про освіту Президентом, але ми пам’ятаємо проблему декілька днів назад, серйозне питання виникало в тому числі і на Буковині.
Слухач: скажіть будь ласка, ви у провладній партії, скажіть, де закон про мову, закон про зняття недоторканості з депутатів Верховної Ради.
Іван Рибак: У моїй програмі ви не знайдете жодного слова про зняття недоторканності.
Слухач: Але партія про це говорить. Події в державі і суспільство вимагає цього.
Іван Рибак: Чи не рахуєте ви, що депутатська недоторканність на сьогоднішній день і завтра, можливо, і післязавтра, може прийде такий час, коли в Україні прийде до влади Президент, який схоче узурпувати владу і чи не рахуєте ви, що недоторканість якраз є тим запобіжником, який не допустить узурпувати владу.
Слухач: Закон про зброю має бути таким запобіжником.
Іван Рибак: Є дуже багато дискусій стосовно того, чи дозволяти сьогодні населенню України вільно носити зброю, вільно її застосовувати. Ми маємо приклади, де люди маючи зброю, дійсно врятували своє життя від нападників, потрапили до них під тим чи іншим приводом, пограбування чи спроби вбивства. Чи додому прийшли, чи напали і люди захистилися. Але є багато прикладів, і в тому числі і у країнах з розвинутою демократією, ті ж самі Сполучені Штати Америки, які мають негативні явища, коли люди, законно отримали зброю, пройшли всі медичні огляди, психіатричні експертизи, чи ще щось, а потім виявляється, що використовували цю зброю не за призначенням, а зі злочинними намірами. Тут треба багато разів відміряти, поки один раз відрізати. Чи надавати країні, яка перебуває в стадії війни, можливість носити і застосовувати зброю
Людмила Григорчук: А в майбутньому?
Іван Рибак: Думаю, що ми до цього прийдемо, але сьогодні і так багато дуже зброї в людей на руках, через те, що відбувається війна на сході. Яким чином буде реакція тої чи іншої людини, яка побачить тебе зі зброєю в руках… Ми розуміємо, що маємо багато хлопців, які прийшли з зони бойових дій, я не впевнений, що все може добре закінчитися після прийняття такого закону в найближчі терміни. Я думаю, що пізніше, коли ситуація уляжеться, коли мир буде в Україні, можна повернутися до цього питання.
Іван Рибак: Стосовно закону про мову, закон про освіту. Національні меншини неправильно інформовані, або їх спеціально неправильно інформують. Я скажу для таких людей, які просто не читали цей закон. Мову національної меншини в школі будуть викладати в молодших класах і ніхто не забороняє ні угорцям, ні полякам, ні румуномовному населенню, вивчати свою рідну мову. В той же час, в дорослих класах, навчання буде викладатися українською мовою. Але мова йде про те, що ми маємо в цьому році населені пункти, школи, де 96% дітей не склали абсолютно ЗНО. Це категорично неприпустима річ. Агресія Росії в Україні почалася з того, що російська мова заполонила аудіоефір, телеефіри, шпальти газет, видань. Після цього приїхали російські танки і солдати своїм чоботом вступили на територію України, що робить байдужість в ставленні до своєї рідної мови.
Людмила Григорчук: Як думаєте, вляжеться ситуація? Порозуміємося? Чи може нам треба щось зробити для цього?
Іван Рибак: ВР пішла на серйозні компроміси з цього питання. Дозволили мову національних меншин у початкових класах, це серйозно. Але ніхто і по великому рахунку не може назвати прикладів справжніх, вивчення української мови, чи точніше ведення навчально-виховного процесу українською мовою з кордоном. Ніде, ні в Угорщині, ні в Румунії немає шкіл з українською мовою викладання. Говорять, що в Молдові є школи. Є, але це класи у ліцеях. Інших випадків ніхто назвати не може.
Людмила Григорчук: А щодо недоторканості?
Іван Рибак: Я завжди звик відповідати за себе. У мої передвиборчій програмі ви не знайдете жодного слова про скасування депутатської недоторканості. І це я не просто сам для себе вибрав отаку відмазку, в лапках. Венеціанська комісія дала заключення, що депутатська недоторканість, в тому числі в Україні, і в тих країнах, де демократія розвивається, дали рекомендацію не скасовувати депутатську недоторканість. Повірте, що я буду мати і користуватися цією недоторканністю виключно до дня поки я буду народним депутатом. Наступного дня після не обрання чи після мого небажання балотуватися народним депутатом, я цю недоторканість втрачу і буду відповідати за все, що буду відповідати перед законом, як і інші. Але для вільного пересування по Україні, ще й за кордоном, бо народний депутат користується дипломатичними паспортами, це інституція недоторканності, яка розповсюджується не лише на територію України, але й закордоном. В той же час це інституція, якою користуються практично в усіх країнах світу дійсно з розвинутими демократіями, бо це запобіжник того, що будь-хто не натисне на парламент, чи інший орган, щоб узурпувати владу через прийняття тих чи інших законів, які дадуть можливість це зробити. Моя позиція на сьогоднішній день – це у повному обсязі, як популісти вимагають, недоторканість скасовувати не можна. Її можна обмежувати. Тут я погоджуюся з нашим слухачем, але повністю скасувати – то категорично ні.
Людмила Григорчук: Що вдалося зробити за час роботи в парламенті в різних галузях?
Іван Рибак: Коли я йшов на вибори у 2012 році, то ми навіть у вашій студії говорили, що дуже багато бруду ллється, не знали люди, звідки я взявся. Але тепер, коли я приїжджаю на свій окру, зустічаюся з людьми, з якими я спілкувався у 2012, у 2014 році, то мені не соромно їм дивитися в очі. Ми багато чого зробили у плані покращення інфраструктури наших 4-х районів, ми дуже багато зробили для покращення матеріально-технічної бази наших навчальних закладів. Це питання енергозбереження у школах, садках, крім того багато зроблено у культурній галузі, підтримка культурних колективів, організація фестивалів. Це дрібниці. Але про головну функцію народного депутата, не завгоспа, бо багато людей сприймають нардепа як завгоспа, я приїхав у село, а мені кажуть, у нас дороги нема, через два тижні має бути дорога. Якщо цього нема, значить я нічого не роблю. Ми зробили багато серйозних кроків на державному рівні, які дали можливість розвиватися українській інфраструктурі, українській економіці. Може хто скаже, що цього не видно, але на моєму рахунку більше ста законопроектів. Частина з них прийняті як чинні закони, багато їх розглянуті в першому читанні, готуються до другого. Я в основному працював за своєю спеціалізацією, я є головою підкомітету з питання екологічної політики і в цій галузі найбільше працював. Це мій основний функціонал у парламенті. Але я працював і над законопроектами, які покращують життя наших горян, це зміни до закону про статус гірських населених пунктів, в частині створення високогірних населених пунктів, питання покращення матеріально-технічної бази, знову ж таки в соціально-культурній сфері Карпатського регіону. Зараз ми зареєстрували з моїми колегами з декількох фракцій законопроект про вільну екологічну зону в Карпатському регіоні. Це означає пріоритетний розвиток бізнесу в Карпатському регіоні. І це не щось таке, давайте писанки красити, вівчарством займатися і ліжникарством. Це розвиток дійсно деревопереробної галузі, під цей закон ми зареєстрували закон, який дає можливість ввозити без мита деревообробне обладнання на територію України, лісозаготівельне обладнання без мита. Без додаткових акцизів і податків. Це серйозні інфраструктурні законопроекти. Я вхожу в міжфракційне депутатське об’єднання Буковина, яке на своєму рахунку має теж низку позитивних законодавчих ініціатив, і той же експеримент дорожній, як його прийнято називати, був прийнятий за нашим поданням Президенту України, а він підтримав Чернівецьку область і включив у цей експеримент. Тепер ми маємо по центральних дорогах на 50% вирішене питання з капітальним ремонтом наших доріг. Ми маємо на сьогодні прийнятий закон про дорожній фонди і він запрацює з 1 січня 2018 року і дякуючи цьому закону, Чернівецька область отримає 206 мільйонів гривень гарантованих і в разі перевиконання певних показників, будуть додаткові кошти у 2018 році. Ми маємо серйозні напрацювання саме в законі про освіту. Ми долучилися всі до другого читання і в підготовці цього законопроекту і в обговоренні. Двічі його розглядали і після того, коли його відправили на доопрацювання, ми дуже багато працювали на місцях. І саме цим законом, ви побачите, піде розвиток освітньої галузі. Цей закон передбачає серйозне фінансове забезпечення норм: і підвищення заробітної плати вчителів і достатньо серйозне покращення матеріально-техзнічної бази. Це ті позитиви, про які коротко можна сказати. Ще можна говорити про те, що протягом моєї роботи в комітеті останні 3 роки, ми затвердили єдину можливу завершену реформу в Україні, це реформу водного господарства в Україні, ми перейшли на басейновий принцип, ми створили податкову систему, яка передбачає накопичення фондів по водному господарству, за сплату водокористування. Ми впорядкували саме галузь водного господарства. За цим піде реформа екологічної інспекції, потім реформа у лісовій галузі, до якої я долучаюся активно. Наймасштабніший проект нам вдалося створити – насування арки на 4 енергоблок ЧАЕС. Це було зроблено, бо це найбільший, наймасштабніший об’єкт, після Ейфелової вежі, європейці допомогли його збудувати. Дуже багато позитиву є, але, на жаль, засоби масової інформації, чомусь не висвітлюють позитивні речі. Люди хочуть напевно чути про щось погане. Є позитивні речі, про які варто говорити.
Людмила Григорчук: Ви ініціюєте перед Кабміном та Президентом України питання щодо звільнення із займаної посади голови Путильської РДА М.Савчука. Які там проблеми?
Іван Рибак: Чернівецька область – це єдина область, де представники пропрезидентської партії, БПП, знаходяться практично в опозиції. До виконавчої, обласної виконавчої, районних влад. От назвіть представників БПП, який би працював у виконавчій владі.
Людмила Григорчук: Павлюк Михайло
Іван Рибак: Так, Павлюку дали таку можливість, це людина досвідчена і людина мудра і зараз пройшов відповідний конкурсний відбір і став першим заступником адміністрації. А в районах немає, звільнені всі. Дійшло до того, що якщо ти член Солідарності, то уявіть собі, коли такий розгул демократії, члена президентської партії виганяли з директора школи, з керівної посади.
Людмила Григорчук: Безпідставно чи знаходили причини?
Іван Рибак: Знаходили. От в одному випадку, мого помічника, Дмитра Фрея, який був начальником відділу освіти у Путильському районі, голова РДА звільнив, той через суд відновився на посаді, пройшов всі інстанції, апеляції. Після цього, голова РДА зрозумів, що в такий спосіб він звільнити його не зможе і він узяв і ліквідував через свою особисту неприязнь до керівника освіти, взагалі відділ освіти в районі. Тепер Путильський район, чи не єдиний район в Україні, який не має відділу освіти. Натомість створений маленький сектор.
Людмила Григорчук: Хто вирішує тоді всі питання?
Іван Рибак: В мене теж це питання виникло до голови ОДА, пана Фищука, на що отримав відповідь, що ліквідація відділу освіти в районі неприпустима, адже це вплине на показники навчально-виховного процесу. Якщо вже обласна адміністрація не керує головою районної адміністрації…
Людмила Григорчук: Він не був в курсі?
Іван Рибак: Мені здається, що у виконавчій владі в області хаос, і це слабо сказано і прикладом цього було і те, що відбулося на сесії обласної ради. Щодо перспективного плану ОТГ, проекти рішення обласної ради готує обласна адміністрація. І в цьому проекті рішення написано: звернутися до обласної адміністрації, щоб та звернулася до Кабінету Міністрів. Так що, ви самі не могли звернутися? Обласна рада мала на це давати доручення?
Іван Рибак: І таких маразмів є достатньо багато. І прикладом ще однієї є те, що відбувається у Путильському районі, де знищуються відділи. Не дивно, що обласна адміністрація ліквідовує відділ економіки чи департамент. Це серйозна структура, яка робить статистику, від якої повинна далі розвиватися ця економіка. Від якої повинні відштовхуватися всі ті, які хочуть займатися бізнесом. Для того, щоб вивчати ринок і потрібен департамент економіки, який виконує всі ці функції. А його ліквідовують, бо є особиста неприязнь до пана Сідляра. І таких прикладів у області є тьма.
Людмила Григорчук: Що робити з цим?
Іван Рибак: Ми відпрацювали з юристами нормативно-правову базу, в яких вказуємо на серйозні порушення голови РДА. Надаємо цю інформацію голові ОДА, на якій підставі він може звільнити відповідного керівника, точніше клопотати про звільнення перед Президентом і перед урядом. Крім цього назад то треба вернути, скасувати такий документ, який ліквідовує відділ освіти. Потрібно скасувати? Потрібно. Ми ж зараз вступаємо у осінньо-зимовий період, школи повинні бути забезпечені теплом.
Людмила Григорчук: Розкажіть про свої перші кроки на посаді керівника обласної організації БПП «Солідарність».
Іван Рибак: Там де ми, там перемога. Сьогодні ми повинні покращити роботу якраз партійної організації, незабаром вибори до ОТГ. Вже пройшла перша частина конференції по висунення кандидата на посаду голови об’єднаної громади міста Кіцмань, це Сергій Булега. Окрім того у нас сформований список кандидатів до відповідної Кіцманської ОТГ. Оберемо також кандидатів на голову та депутатів Мамаївської ОТГ. Ми працюємо над кадровим резервом, кадровим потенціалом нашої політичної сили. Ми ідемо на вибори і нас ніхто не може звинуватити у тому, що ми використовуємо адмінресурс. На сьогодні всіх запрошую, відповідаючи на питання у Вайбері, як ми працюємо з молодими держслужбовцями, то я запрошую всіх, хто хоче доєднатися до серйозної справи розбудови держави України, прийти на Сімовича, 23, це адреса партійної організації обласного осередку БПП Солідарність. Ми готові до спілкування, відкриті до спілкування. Разом ми зможемо зробити набагато більше, ніж робимо вже. Ми з вами говорили про кадровий вакуум. Тепер створюється багато громадських організацій, що допомагає розвинути кадровий потенціал молодих людей, але ще мало фінансів для стажування, для навчання за кордоном, для розвитку певного. Це дійсно проблема. Тому що люди з університету приходять з знаннями, але без практичних навик. Психологічно також треба бути готовим до труднощів, адже якщо ти від влади, то відразу ж сприймаєшся негативно. Молодим людям треба допомогти з цим впоратися.
Людмила Григорчук: Основні завдання - це вибори?
Іван Рибак: Це не головне завдання насправді. Вибори ми виграємо, тому що за нами правда і на сьогоднішній день ми дійсно показали прикладом, що в Кіцмані, що в Мамаївцях, що в Суховерхові, що в Давидівцях, ми зробили разом дуже багато позитивних справ від ремонту доріг і вуличного освітлення до придбання сценічних костюмів наших хореографічних колективів. Люди це все бачать, тому тут якраз не є проблемою, перемогти на цих виборах. У нас є інша проблема. Як сформувати якісний кадровий резерв, щоб завтра, коли ми прийдемо по-справжньому до влади, ми могли зайняти відповідальні пости у нашій області і у наших районах. Сьогодні, коли, наприклад, сказали, ти будеш керівником виконавчої влади в області, я кажу – ні, я не хочу бути губернатором, міським головою Чернівців. Адже я розумію, коли ти береш відповідальність, то маєш мати команду. Якраз БПП «Солідарність» може сформувати кадровий резерв і ми покажемо, як це працює.
Людмила Григорчук: Чи не важко поєднувати нову посаду з роботою народного депутата?
Іван Рибак: Дійсно, навіть без керівництва партійної організації, маю багато роботи, втратив багато в особистих речах, втрачаю той час, який я мав би приділяти своїй родині. Мало бачу своїх дітей. Мені соромно за це перед своєю родиною, але я буду намагатися вчитися правильно розраховувати свій час.
Людмила Григорчук: Акція щодо роз’яснення пенсійної реформи. Наскільки важливо розуміти цю реформу пересічним буковинцям?
Іван Рибак: Пояснювати треба для того, аби не дати можливості популістам зірвати проведення цієї реформи. Реформа достатньо серйозна і важлива. Наведу один приклад: є людина, яка працювала все життя, це вчитель чи лікар і вийшла на пенсію, отримала пенсійне забезпечення у розмірі 2300 гривень. А є інша людина, яка жодного дня не працювала і вийшовши на пенсію, має таке саме пенсійне забезпечення. Ми повинні поставити крапку на зрівнялівці. Люди, які жодного дня не працювали, повинні вже йти працювати. Офіційна статистика 8 млн безробітних в Україні вона насправді не є реальністю. Сьогодні з цим 8 мільйонів приблизно чорний ринок праці заповнений на 60%. Це 4 млн з половиною громадян працюють за зарплату в конвертах. Вони повинні вимагати у своїх роботодавців оформляти їх офіційно. Бо в майбутньому, коли досягнеш пенсійного віку, то ти повинен отримати матеріальне забезпечення гідне. Ми маємо пенсійний фонд, який практично порожній, який з боргом перед державним бюджетом. Таким він існувати більше не може і чим далі, боргова яма збільшуватиметься. 253 млд треба, щоб покрити борги пенсійного фонду. Щоб не було цього дефіциту, то люди мають розуміти, що я сьогодні сплачую, а завтра я отримую. Має бути накопичувальна система, ця реформа дасть можливість розрахувати ті кошти, які люди отримуватимуть на пенсії. Солідарна система себе вижила. Один працюючий утримує 1.3 пенсіонера. А незабаром кожен працюючий взагалі утримуватиме двох пенсіонерів.
Я не вірю, що підприємці просто так не оформлюють офіційно працівників. Певно вони не мають звідки заплатити.
Іван Рибак: Тут низка відповідей. Через застрілі технології, якщо це виробництво чи будівництво, неконкурентність на європейських ринках. Є багато проблем, які треба вирішувати комплексно. Наприклад, Карпатський регіон, вільна економічна зона дозволить зменшити навантаження на підприємців, і в той же час збільшить робочі місяця і дасть поштовх Карпатам буковинським. Серйозним також законом, який прийняли ми в парламенті, це створення індустріальних парків. Ці парки дають можливість бізнес звільнити від оподаткування. Стосовно робочих місць, ми прийняли немалозначний закон – мораторій про вивіз кругляку за кордон. У нас було багато баталій, дискусій, щоб навіть скасувати цей закон, бо європейці просто заставляли ліквідувати цей закон. Шантажували, що не дадуть 600 млн на макроекономіку, не дозволять безвіз. Ми відбивалися як могли. Ми зберегли цей закон. Станом на завершення першого півріччя 2017 року в Україні ми зберегли 14 тисяч робочих місць. Це за півтора роки, а він ще буде діяти 7,5 років. В круглому виді дерево українського походження за кордон не їде.
Питання з Фейсбуку: Питайте чи йде на мера Чернівців? Це його ще дитяча мрія!
Іван Рибак: Це не дитяча мрія. Але колись була така розмова. Сьогодні я маю багато роботи іншої. Та й моя дружина точно мене не відпустить на таку роботу.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
