Родом «Бах» з містечка Глибока в Чернівецькій області, пише Медіа агентство АСС. До війська майбутній сапер прийшов добровольцем у перші дні широкомасштабного вторгнення. Разом із двоюрідним братом вони рвалися в бій, хоча не мали жодного військового досвіду чи строкової служби у Збройних Силах.
«Позивний з’явився дуже просто — придумали з хлопцями, коли починали у саперній роті. Як з’являються позивні? Якщо ти сам щось не придумаєш, то тобі щось приклеять і те щось може бути далеко не найкращим. Тому придумали щось пов’язане із саперною справою, підривами, — посміхаючись пояснює військовий.
«Я прийшов зі своїм двоюрідним братом. До війни ми практично чотири роки вдвох на одну роботу ходили, були за кордоном. На третій день якраз у брата був день народження, і я приходжу зранку до нього в кімнату і кажу: „Ну що, „Бой“ — у нього позивний ще до війни був — я так собі подумав, що піду“. А він каже, що теж надумав, — і ми разом у військкомат», — згадує Нікіта.
Отримуйте новини в Telegram
Навчання на Яворівському полігоні у Старичах, на відміну від сучасної півторамісячної БЗВП, було менш тривалим, однак кожен зайвий день в «учебці» бійці сприймали мало як не покарання, бо прагнули якнайшвидше потрапити на передову.
«Ми уявляли, що навчання буде, як в американських фільмах, — смуга перешкод у болоті, виживання у лісі, міські бої… По факту було не так трошки, але ми дуже боялися, що ми не встигнемо на війну, дуже рвались. Ми готувались на ВОС 100 як піхота і сподівалися, що будемо, як Рембо, в окопах гасити ворогів — все як у кращих блокбастерах», — розповідає «Бах».
Під час формування бригади у Золотоноші Нікіту разом із братом зарахували в саперну роту, однак повноцінно опановувати мінно-вибухову справу під керівництвом досвідченіших колег «Бах» почав уже під час бойових дій у Донецькій області. Туди боєць потрапив на початку квітня 2022 року. Воював у районі Сєвєродонецька під Воєводівкою.
Він із вдячністю згадує загартованих у бойових діях під час АТО/ООС побратимів, бо вони могли дати корисну пораду, підказати та показати, що і як потрібно робити. Адже, впевнений військовий, елементарні речі роботи з вибухівкою мусить опанувати кожен піхотинець.
«Кожен піхотинець має як мінімум уміти встановити протипіхотну міну. Звичайно, до міни будь-хто боїться доторкатись, але насправді це максимально безпечно, якщо ти грамотно й акуратно з нею поводишся», — стверджує «Бах».
Щобільше, наголошує сапер, грамотно встановлені мінні загородження не лише не становлять небезпеки для власної піхоти, а рятують їй життя.
Навіть найменша з протипіхотних мін МОН-50 може зупинити наступ великої групи противника, адже її вибух забезпечує скерований вибух і удар пів тисячі уламків у певному секторі.
«Ти просто одну кнопку натиснеш — і полетить 500 куль в один сектор. Ми встановлюємо міни по фронту, щоб зайняти всю ділянку. Тоді замість того, щоб вистріляти 20 магазинів, ти можеш одну кнопку натиснути. Бачиш — іде якась група. Клац — і група лягла. Перші два з групи лягають автоматично, бо ти одразу вже решето з них зробив. А інші вже не полізуть далі, бо частина з них „300“, а інші налякані й повинні евакуювати поранених. Хоча зустрічалися на Куп’янському напрямку „шторм-зет“, так там просто у них немає вибору назад іти — тільки вперед, бо позаду „заградотряди“», — пояснює «Бах».
Так звана сіра зона між позиціями дуже щільно замінована як нами, так і ворогом, тому перед тим, як бійці зможуть розпочати штурм, сапери повинні як зняти власні мінні загородження, так і максимально розчистити шлях до позицій противника від ворожих мін.
Сапер наголошує, що піхотинець повинен уміти не лише виявляти, але й встановлювати міни. Ураження, якого можна завдати ворогу завдяки встановленню мін скерованої дії, в багатьох випадках може стати для нього фатальним. Так можна знищувати та зупиняти цілі групи російських піхотинців.
Із серпня 2024 року «Бах» служить у 115 окремій механізованій бригаді інструктором з мінно-вибухової підготовки. Він вчить новоприбулих після БЗВП піхотинців не боятися мін, розміновувати вибухонебезпечні предмети та встановлювати міни в бойових умовах.
«Даємо кожну міну бойову пощупати, кожен детонатор, кожну „польовку“, кожен підривач. Пояснюємо і показуємо, як підривати, які є машинки підривні і так далі. Всі все пощупали, дали декілька спроб установити. Звичайно, без підриву, але базовий досвід бійці здобувають, і в бойових умовах зможуть ним скористатися», — розповідає сапер.
За час служби на посаді інструктора з мінно-вибухової справи він разом із побратимом із позивним «Монах» підготував уже кількасот бійців. «Бах» упевнений, що ґрунтовна всебічна підготовка українських воїнів — одна із ключових запорук перемоги.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
