95-річна буковинка читає без окулярів

Одна із найстарших жительок Кіцманя – Любов Семиділ – відсвяткувала своє 95-ліття. Старенька пережила 11 керівників держави, проте про політику говорити не любить.

Любов Іванівна досі любить свій день народження. Бо саме в цей день за одним столом вдається зібрати велику родину. І плаче, бо, на жаль, пережила обох своїх синів. Проте має чотирьох онуків, п`ятьох правнуків. Бабуся любить розповідати про своє життя. З особливим болем згадує воєнні часи.

- Я родом з Чернігівщини. Коли почалася війна, батька на фронт не взяли – йому було більше 60-ти років. Знали, що німці от-от підійдуть до нашого села. А нас було троє дітей! Аби не залишитися голодними, батько викопав у стайні яму, поклав у неї бочку і заповнив її доверху соленим салом та м`ясом. Присипав схованку землею і накидав зверху сіна, - розповідає Любов Семиділ. – Коли фронт ішов, половина села згоріла. Ми залишилися без хати, пам`ятаю, як страшно кричала худоба у стайні, бо згорала живцем. Коли німці пішли далі, ми разом із ще кількома родинами оселилися у невеличкій кімнаті, де колись мешкали вчителі. Всі хотіли їсти, а в оселі не те, що їжі, жодного стільця не було. Тоді батько дістав наше приховане сало. Проте у нього потрапили рештки згорілої худоби – смерділо гниллю. Тоді батько узяв те сало, запряг кобилу і поїхав до сусіднього містечка обмінювати продукт на меблі. Німці не зрозуміли, що сало недобре. Взамін на «українську екзотику» дали батькові старе ліжко та кілька стільців. Так протухле сало допомогло нам вижити.

Любов Іванівна попри свій поважний вік самостійно порається по господарству: пере, варить їсти, прибирає. Дуже любила працювати на городі, але останніх кілька років їй вже не вистачає сил.

- Колись наша бабуся як ішла картоплю сапати, то ми, молоді, за нею не встигали, - каже Олена Турянська, онучка старенької. – І зараз усе каже, що хоче на городі допомогти, але ми розуміємо, що вік все-таки бере своє. Хоча бабуся молодець: досі читає без окулярів!

Любов Семиділ усе життя пропрацювала вчителькою. Зізнається: секрет її довголіття – у праці. Старенька переконана, що і зараз почувалася би краще, якби мала город і більше роботи.

- Можливо, дожити до таких років мені допомогло молоко. З дитинства п`ю його щодня. Зараз теж купую молоко, але тільки домашнє. Намагаюся взагалі їсти те, що ми самі вирощуємо на землі: картоплю, цибулю, часник, каші, - ділиться старенька. – А головне – взагалі не вживаю пігулок, хоча кілька разів лікарі намагалися мені їх призначити. Нещодавно навіть пухлинку, яка виросла у мене на обличчі, вилікувала звичайним соком чистотілу. Хоча медики вже казали видаляти.  

Любов Іванівна – із сім`ї довгожителів. Її бабуся прожила до 107-ми років. Тож старенька жартує, що зобов`язана побити рекорд. Тим паче, незабаром у неї народиться шостий правнук, якого вона мріє побавити.