У цій аптеці пахне ліками. Цей аромат колись був цілком звичним для аптек, адже скрізь порошки, мікстури, мазі виготовляли вручну. Нині ж це – родзинка аптеки №2. Технологія виготовлення ліків тут практично не змінилася: як колись виготовляли ліки вручну, так і зараз. Власне аптека у будинку на вулиці Кобилянської, 43 існує з 1903 року, пише Медіа агентство АСС.
«Будинок, в якому розташована аптека, був збудований на замовлення родини Шимоновичів у 1900 році. З 1903 року в приміщенні функціонує аптека. На початку 30-х років минулого століття вона перейшла у власність сім’ї Гроссманів, а в 1944 році аптеку було націоналізовано, - розповідає Тетяна Рибак, в. о. завідувача аптеки. – У 2003 році на базі аптеки №2 створили аптеку-музей. У нас тут справді збережена історія розвитку фармацевтичної справи в Чернівцях».
На першому поверсі – два відділи: рецептурний та ручного продажу ліків. Ліворуч від входу - старі аптечні меблі, виготовлені ще у 1903 році. Їх відреставрували та зберегли. Більше того: праворуч встановили нові меблі, що точно відтворюють музейний експонат старовинних.
«У музеї є понад 100 експонатів аптечного приладдя. Серед них - спиртометр 1902 року виготовлення. А ще - сковорідка, на якій за часів Австрії готували активоване вугілля, - розповідає Тетяна Орестівна. – Є у нас мідна та латунна ступки, австрійські штангласи, ваги, колби, піпетки, машинка для дроблення масла-какао, машинка для виготовлення пілюль таблеток – усьому понад століття. Зберігаємо також зібрання фармацевтичної літератури з виготовлення лікарських форм, починаючи з 1910 року».
В аптеці продають ліки як за рецептами лікарів, так і без них. У рецептурному відділі приймають рецепти на виготовлення ліків індивідуально. МКП «Аптека № 2» - єдина у місті, яка займається екстемпоральним виготовленням рецептурних лікарських засобів.
«Попри те, що в аптечних мережах зараз можна придбати практично все, попит на виготовлення ліків залишається. Як правило, мають попит ліки за індивідуальним рецептом для лікування серцево-судинних, дерматологічних захворювань, а також – для лікування дітей, - говорить Тетяна Рибак. - Приготувати можемо практично все: і краплі в ніс для дітей, і різні суспензії, мазі, мікстури, дитячі порошки. Важливо, що у виготовлених нашими провізорами ліках немає ніяких консервантів та стабілізаторів. Тож вони мають короткий термін зберігання. Наприклад, дитячі краплі в ніс «Протаргол» – це препарат срібла – зберігаються 30 днів. А мікстури, суспензії – до 10-ти».
Поки Тетяна Орестівна розповідає, піднімаємося на другий поверх – саме тут безпосередньо готують ліки. Серед скляночок, колб, пробірок та мікроскопів скрупульозно працюють два провізори. Одній із них – Вірі Яроцькій – за 70 років, 48 з яких вона працює в аптеці-музеї та виготовляє ліки. Коли ми зайшли, вона саме фасувала порошок для пацієнта, який має хворе серце.
«Якщо у дитини серцева патологія, їй треба тривалий час приймати аспірин. Але таблетки по 0,5 г дітям не можна пити. Ми виготовляємо спеціальний порошок, до складу якого входить аспірин із розрахунку на вагу дитини, - пояснює Віра Яроцька. – Або ж від алергії призначають «Тавегіл». Але його пити можна максимум 5 днів. Довше – дуже шкідливо для печінки. Ми виготовляємо суспензію, якою можна продовжити курс лікування алергіка.
Готуємо також заспокійливу мікстуру на травах. Для цього варимо трави, проціджуємо, додаємо порошкові субстанції та розливаємо у флакони».
Віра Миколаївна викладає готовий порошок на невеличкі квадрати паперу – «капсули» - незвичайною ложкою-дозатором. Каже, це – теж антикваріат, тепер такої ніде не купиш. Завдяки цьому інструменту вдається швидко розкласти ліки з точністю до міліграма.
Зважує провізорка все на вагах Мора. На електронні їх не міняє, бо переконана, що такої точності жодна електроніка не дасть.
Щодня до аптеки звертаються 60-80 хворих з індивідуальними рецептами на виготовлення ліків. Всі рецепти складні, багатокомпонентні. Тож робота є завжди. Щоправда, молоді провізори та фармацевти не поспішають навчатися цій справі.
«До нас часто приходять студенти на практику. Ми їм усе показуємо, розказуємо. Проте молодь більше тяжіє до торгівлі, ніж до праці. Хоча навчитися можна всьому, головне - бажання, - каже Тетяна Рибак. – Тому поки що ліки готує старший персонал. Заміни їм не знайшли. Хоча дуже хочемо навчити і передати свою справу молодим людям».
Авторка: Ольга КАМСЬКА-ОПОЛОНИК
Фото, відео: Максим ШВАРЦМАН
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами