Чернівчани автостопом об`їхали Європу та підкорили Гімалаї

Ольга та Максим Стадничуки разом місяць автостопом подорожували Європою, а ще - здійснили подорож до Непалу і піднялися на понад п`ять тисяч кілометрів у Гімалаї.

- Уперше ми змогли поїхати в серйозну мандрівку після весілля. На ті гроші, що нам подарували, відкрили візу і взяли квитки на проїзд автобусом до Словаччини. А там – необхідні речі в наплічниках, трохи грошей на те, аби поїсти, і сподівання на водіїв, які не відмовлять підвезти, - розповідає Ольга. – Наш «Євростоп» починався у Словенії, далі – Італія, Швейцарія, Австрія і містечко Баварія у Німеччині. Найважче було в Австрії: там не розуміють, що таке автостоп. А найкомфортніше – у Швеції: у цій країні не доводилося стояти на дорозі і п`яти хвилин.

В середньому під час подорожі подружжя витрачало 20-40 євро у день. Продукти харчування купували у супермаркетах. Багато ходили пішки.

- Нас неймовірно вразила Швейцарія! Це країна, в якій 13-ть століть не було війни. Фортеці, будинки – все в ідеальному стані, - розповідає мандрівниця.

Словенія і Словакія, на думку Ольги Стадничук, дуже подібні до України. Хоча ці дві країни увійшли до Євросоюзу, українська мандрівниця на превеликий подив для самої себе відчула там… радянський дух.

- У магазинах тут досі ковбасу зважують на радянських залізних вагах, а потім зверху на целофані маркером пишуть ціну, - розповідає Оля.

Наступна поїздка була до Непалу. Прилетівши до столиці Непалу - Катманду, подружжя опинилося у… майбутньому. Річ у тому, що саме в той день країна відзначала новий – 2071-й рік за їхнім часовідліком!

- Непальці галасливі, маленькі, яскраві… А ще – дуже бідні, - розповідає Ольга. – Ми привезли з собою ручки і блокноти, які роздавали місцевим жителям. Діти бігли за нами босоніж, чіплялися за ноги і просили ще.

Справжня піша подорож, тривалістю у два тижні, почалася з 800 метрів над рівнем моря.

- Щодня ми проходили по 10-15 кілометрів пішки в гори. Там не було де ставити палатки, скрізь – люди працюють на землі, щоб виростити рис. Зупинялися у так званих гест-хаусах: мініатюрних готелях, де номери чимось схожі на сірникову коробочку. Ніч у такому номері коштує 10-20 гривень з людини, - розповідає Ольга. – Вирушали в дорогу ми о п`ятій ранку. А о дев`ятій вечора вже лягали спати – просто падали з ніг.

Із кожним днем маршрут ставав усе важчим:  через нестачу кисню паморочиться у голові, нудить. На висоті практично немає дерев. Люди опалюють свої будинки екскрементами яків. Ті, хто сильніший, несуть дерев`яні балки знизу.

Нарешті через два тижні підйому дісталися перевалу – на висоті п`ять тисяч 400 метрів над рівнем моря. Там було дуже холодно: два градуси морозу і пронизливий вітер. Вершини гір встеляв сніг.

- Коли я дісталася перевалу, розплакалася. Мені не вірилося, що я це зробила! Іще тиждень тривав наш спуск вниз, -каже мандрівниця.

Нині Ольга та Максим мріють відправитися у подорож до Філіпін, аби там поплавати із черепахами.