Подорож Валерія Дмитрука тривала 18 днів. Попри некомфортний ісландський клімат (майже цілодобовий вітер, дощ і тумани), чоловік проїхав на велосипеді близько 800 кілометрів, фотографувався у кратері недіючого вулкана і відпочивав на чорному піску.
Валерій захопився велотуризмом два роки тому. Завдяки спеціальній туристичній компанії, яка розробляє маршрут велоподорожей, влаштовує переліт і харчування, об`їхав на велосипеді Ісландію.
- Із київського аеропорту наша група туристів прилетіла у місто Рик`євік – столицю острова. Перше, що вразило, - клімат: температура повітря сягала всього 12-14 градусів (і це у липні!), туман, майже постійно дощ і сильний вітер… - розповідає веломандрівник. – І хоча вже у перший день змок до нитки, побачив, що таке полярна ніч: о другій годині ночі на вулиці було світло.
Мандрівку ускладнювали погодні умови. За день у дорозі штормові штани і куртка можна було викручувати, кросівки не встигали просохнути до ранку. Ночували туристи у наметах, які возили у багажниках своїх велосипедів. Сніданок і вечерю готували на газовому балоні (вогнище розпалити неможливо – в Ісландії зовсім немає дров!). Щодня долали по 60-70 кілометрів, шлях ускладнював холодний зустрічний вітер. Проте вже через три-чотири дні повністю акліматизувалися, звикли насолоджуватися краєвидами під дощем.
- У порту ми пересіли в корабель і попливли дивитися на атлантичних китів, – ділиться враженнями Валерій Дмитрук. – Далі – недіючий вулкан Крафа, у кратері якого – чисте озеро. Поруч прогулялися по лавовому заповіднику, арки якого і досі пахнуть попелом. За ісландським повір`ям, саме в цьому заповіднику мешкають 13 злих Дідів Морозів.
Майже вся Ісландія, за словами Валерія, - це пустка, поросла мохом. Якщо де-не-де є деревце, то його спеціально вирощують люди. Бачили невеличкі ягідники – дикі ягоди, схожі на наші чорниці ніхто не збирає. Так само місцеві жителі не збирають підберезовиків. А Валерій навіть варив із них суп!
Продукти тут привозні, тому коштують на 15-20% дорожче, ніж у Європі. Місцеве – тільки молоко.
- Ісландців усього 230 тисяч. Людей справді на острові мало, більше – туристів. Місто – це 10-20 невеличких хатинок, магазин і заправка, - продовжує Валерій. – Проте майже всі ісландці їздять на джипах із великим кузовом. І, до речі, цілком задоволені своїм життям. Як нам розповідали місцеві жителі, їхній президент хворий на дислексію, через що погано розмовляє. А парламент нині складається з рок-музикантів та анархістів.
Загалом 18-денна поїздка обійшлася чернівчанину у майже дві тисячі доларів.
- Те, що бачиш з велосипеда, ніколи не побачиш з вікна автівки, - каже Валерій Дмитрук. – Це екстрим, відчуття єдності з природою, яскраві емоції і живе спілкування.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами