Наталя Ришкуляк увесь рік п`є чай з лимоном, який зриває просто з домашнього дерева. Двічі на рік смакує власновирощеними мандаринами. Незабаром чекає, що почне плодоносити інжир та авокадо.
Одну кімнату своєї квартири Наталя перетворила на справжній зелений сад. Тут підримується постійна вологість повітря у межах 72 градусів, у спеку працює зволожувач повітря, а взимку – досить прохолодно, аби рослини могли відпочити і набратися сил.
- Захопилася рослинами, коли тривалий час працювала в Італії. Саме звідти привезла собі лимонове і мандаринове дерева, - розповідає жінка. – Найважливіше для цих дерев – дотримуватися «золотої» середини в поливі: якщо верхній шар на один сантиметр сухий, то поливати. Тож я час від часу «порпаюся» у землі. Але все ще залежить від погоди і вологості. Тому універсального рецепту немає.
Врожай лимонів Наталя Ришкуляк збирає увесь рік. Каже, його плоди на смак відрізняються від тих, що продають у магазинах.
- Ми звикли, що чим жовтіший лимон, тим кращий. Але мало хто знає, що жовті лимони насправді можуть бути минулорічного або навіть позаминулорічного врожаю. Ці фрукти дуже довго тримаються на дереві. Проте з часом усі вітаміни з плодів дерево всмоктує в себе. Тож пізно зрізаний лимон насправді майже не містить вітамінів, - пояснює власниця лимонного дерева. – Я завжди зриваю плоди салатового кольору. Вони найбільш стиглі і корисні.
Ще вередливіший за лимон – італійський мандарин. Взимку йому необхідний спокій та прохолода. Проте надто мало світла призводить до того, що він скидає листя і може загинути.
- Щороку ми збираємо з нашого деревця приблизно один кілограм мандаринів, - продовжує Наталя Ришкуляк. – Ці мандарини дрібненькі, сам плід у них – кислий, а шкірочка – тонесенька і дуже солодка. Тож ми їмо їх, не знімаючи шкірки.
Нещодавно жінка з кісточок почала вирощувати авокадо та гранат. Через три-п`ять років чекає плодів.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
