Вячеслав Сучеван
Вячеслав Сучеван завжди любив подорожі і автомобілем об`їхав майже всю Європу.
«У 2018 році я придбав мотоцикл Honda. Це була мрія мого життя. Того ж року випробував його у подорожі по Трансфагараш – найкрасивішій дорозі Європи, - розповідає Вячеслав Сучеван. – Мотосезон завершився і зимовими вечорами, після роботи, я почав передивлятися інші маршрути для подорожей на мотоциклі. Випадково побачив маршрут до мису Нордкап – найпівнічнішої точки Європи. Вирішив: якщо здійснив одну мрію – купив мотоцикл, то варто здійснювати і ще одну – відправитися у подорож найкрутішим маршрутом».
Підготовка до мандрівки тривала кілька місяців. Вячеслав придбав все необхідне екіпірування, провів техобслуговування мотоцикла, проклав на навігаторі маршрут. І 5 серпня вирушив у дорогу.
«Шлях проклав такий: Польща – Латвія – Литва – Естонія – Фінляндія – Норвегія – Швеція – Данія – Німеччина – і знову Польща, - розповідає лікар-мандрівник. – У подорож мотоциклом можна брати мінімум багажу. Тому мав із собою газову горілку, аби гріти воду, та сублімовані продукти (борщ, горох, каші, пюре тощо). Двічі на день зупинявся і їв теплу їжу. Також взяв із собою шматочок сала – це був український десерт. З одягу – кілька змінних речей. А ще – невелику аптечку. До мотоцикла прикріпив прапор України».
Найбільше чернівецького лікаря вразили скандинавські краєвиди.
У фінському місті Рованіємі завітав до селища Санта-Клауса та ступив на Полярний круг.
«Це – найпівденніша точка, де сонце може по кілька діб знаходитися вище чи нижче горизонту, - розповідає Вячеслав Сучеван. – Звідти доїхав до мису Нордкап – це справжній край землі. Хоча був серпень, температура повітря ледь сягала +3 градусів. На мотоциклі під час рух така температура відчувається як мороз. Рятувала професійна екіпіровка».
Читайте ще: Дитячий хірург з Чернівців долає марафони і рятує дітей
З Чернівців до Нордкап – 3200 км.
Побував чернівецький лікар і в місті Нарвік, на Лофотенських островах та проїхав серпантин «Сходинки тролей».
Одним із найнебезпечніших етапів подорожі стало підняття до відомого туристичного місця «Язик троля». Це кам’яний виступ на горі Ск’єгедаль.
Вячеслав Сучеван зізнається: був момент, коли здавалося, що додому вже не повернеться.
«Аби дістатися до «Язика троля», потрібно піднятися скелястою дорогою вверх 14 кілометрів. У середньому підйом триває 9-10 годин. Та я подолав маршрут за 6 годин, - розповідає лікар. – Того дня у Норвегії розігралася негода: злива не вщухала ні на мить. Біля підніжжя гори залишив свій мотоцикл – і пішов.
Я не мав ані спеціального взуття, ані палиць для ходьби, а що найгірше – від ранку нічого не їв. Але відстань, яку зазвичай туристи долають за 6 годин, я подужав за 3.
На верхівці були лише двоє туристів з Росії. Попросив, аби мене сфотографували (адже інакше – ніхто не повірить!) – і одразу почав спуск вниз. Отут і почалися проблеми. Через те, що весь день нічого не їв і дав сильне фізичне навантаження, впав рівень цукру у крові. У голові паморочилося, боліли ноги, бракувало повітря. Намагався набрати в долоні і попити дощової води, але вона у Норвегії зовсім не така як в Україні: не втамовує спрагу! Тоді подзвонив дружині в Чернівці і сказав: «Якщо через три години тобі не зателефоную, шукай в Інтернеті контакти поліції і нехай починають мене шукати».
Вам буде цікаво: Чернівчанка колекціонує ретро-сукні
Після цієї розмови повільно продовжив спуск. Раптом виникла думка: «А чи на місці мій мотоцикл?». Як не дивно, це додало мені сил, відкрилося нове дихання – і за три години я таки спустився з гори.
Переступив поріг готелю і показав адміністратору фото з «Язика троля». Він подивився на мене, схопився за голову і сказав: «Ти – український рембо!».
За всю поїздку Вячеслав Сучеван витратив 2 тисячі євро. Іноді ночував у готелях, іноді – знімав кімнату безпосередньо у людей. І хоча не знає добре англійської, без проблем знаходив спільну мову в усіх країнах.
«Люди у Норвегії дуже відкритті та гостинні. В одному домі мені розтопили фінську баню, в іншому – нагодували смачною вечерею, - каже лікар. – Я ніде не почувався чужинцем. Це було дуже приємно».
До Чернівців Вячеслав повернувся 27 серпня. І тут друзі та родичі влаштували йому незабутній прийом. Просто біля будинку зустріли мандрівника з музикою, кубком та лавровим вінком.
«Зібралися всі – родина, колеги по роботі, друзі. Це було незабутньо! – зізнається лікар. – А вже через 2 дні після повернення я почав продумувати наступний маршрут своєї мандрівки.
Автор: Ольга КАМСЬКА, ІА АСС
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
