Дослідник шекспірівських текстів та проповідник сіонізму Леон Кельнер працював у Чернівцях

Чернівці для світу «запалили» багато «зірок» в літературі, музиці, науці. Видатні й легендарні сьогодні постаті зайняли свої гідні місця на світовому Олімпі визнання і шани.

Та багато «зірок» свого часу приїхали до Чернівців, щоб «запалити» цей край своєю творчістю, роботою, натхненням. Вони – світочі науки і культури, вони – творці світу, в якому ми живемо сьогодні.

Леон Кельнер

Граматик, лексикограф англійської мови, шекспірознавець, сіоніст

Цей науковець спершу досконало вивчив іврит, вже згодом навчився німецької, а в університеті захопився англійською. І вивчив її так, що став одним з найкращих знавців мови, особливо мови Шекспірівських часів.

Його лексикографічні роботи увійшли до навчальних курсів британських університетів. А ще, крім мовних питань, дослідник активно цікавився й займався сіоністськими питаннями, за що зрештою поплатився академічною кар’єрою.

Леон Кельнер, народжений 17 квітня 1859 року в Тарнові, що в Польщі, виростав у суворій традиції єврейської культури. Вже з трьох років його батьки віддали до традиційної єврейської школи «хедер», де він опанував алфавіт, а в п’ятирічному віці почав читати Тору.

Хлопець був здібним до навчання. Але навчання велося тільки івритом. Пізніше, коли хлопцю було 13 років, батьки усвідомили, що синові потрібно вчити ще й німецьку мову, державну, адже хотіли аби він став шкільним учителем. Тому найняли йому вчителя з німецької мови. Однак педагог перестарався. Й окрім німецької мови відкрив хлопцю світ географії, історії, літератури.

Вчитися юному Леону сподобалося. Він хотів пізнавати світ й надалі. Проте в батьків була інша думка. Їх лякало те, що син пристрасно цікавиться неєврейською культурою. І в 1876 році віддали його до Єврейської теологічної семінарії в Бреславі вчитися на вчителя середніх класів.

Проте навчання там Кельнеру не сподобалося. За порадою одного з наставників, у 1878 році він залишив семінарію й переїхав до Біеліцу, щоб закінчити навчання в світській гімназії.

Тоді стався злам в житті юнака. В гімназії для нього відкрився світ мов. І він вирішив присвятити себе їхньому вивченню.

У 1880 році Леон Кельнер поступив до Віденського університету на філологічний факультет. Вивчав і класичні, і сучасні мови. Однак найбільше схилявся у вивченні й дослідженні до новітніх мов, а саме до англійської.

Вже за три роки року захистив ступінь доктора філософії за працю «Про синтаксис англійського дієслова, з особливою увагою до Шекспіра». Але сам текст дисертації надрукували в 1885 році.

Своє навчання молодий Кельнер поєднував з репетиційною практикою. Він навчав мовам дітлахів у різних заможних родинах. За це й жив. А після захисту дисертації віддався вчителювання сповна. Він викладав у середніх школах і гімназіях Відня. Проте доходу великого не отримував, тому паралельно ще працював релігійним вчителем у гімназії Франца-Йозефіни, впорядковував бібліотеку Віденської єврейської громади, а ще писав статті до столичних тижневиків.

У 1885 році вперше відвідав Англію. Відтоді постійно за нагоди намагався приїхати до Туманного Альбіону. А в 1887 році, після складання вчительського іспиту, був направлений до Британського музею на студіювання. Його одразу Товариство ранньоанглійських текстів запросило перекласти текст Вільяма Кекстона «Бланшардин та Енглантина».

У 1890 році габілітувався після видання статті, яка базувалася на оригінальному дослідженні під назвою «Кекстонський синтаксис і стиль». Цю роботу науковець присвятив Фредеріку Джеймсу Фурнівалу, засновникові Товариства ранньоанглійських текстів.

Повернувшись до Відня, Леон Кельнер отримав посаду приват-доцента в столичному університеті. Однак згодом дістав місце постійного вчителя у державній реальній школі в Троппау. Але працювати вчителем вже не хотів, бачив себе тільки академічним викладачем.

І в 1894 році він повернувся до Відня, з наступного року – домігся права викладати в університеті.

В той час відбулася знакове для Кельнера знайомство з Теодором Герцлем, політичним активістом і засновником Світової сіоністської організації. Ідеї сіонізму захопили мовознавця і він став одним з найактивніших учасників організації, та ще й членом Єврейської національної партії.

У 1898 році, взявши перерву у викладацькій роботі, поїхав до Лондона, щоб взятися до роботи над оновленням застарілого англо-німецького словника Фрідріха Вільгельма Тіема, виданого ще в 1846 році. А також працював над оригінальними текстами Шекспіра.

Опісля англійської паузи Кельнер наступні 5 років викладав у Віденському університеті.

А з 1904 року отримав місце доцента в Чернівецькому університеті. До Буковини мовознавець приїхав навчати англійської мови й літератури студентів. Проте окрім академічної діяльності розгорнув у Коронному краї й активну громадську. Він став на захист прав єврейського населення й всіляко виступав за визнання євреїв окремою нацією в Австро-Угорській імперії. Тут він долучився до єврейських громадських організацій, а в 1910 році створив власне громадське товариство «Єврейська народна рада». І розпочав налагоджувати мережу сіоністських осередків по всій Буковині. Зі своєю «радою», до слова, Леон Кельнер увійшов до місцевого парламенту. А ще ініціював створення єврейського навчального центру «Тойнбі Галле» в Чернівцях.

Також у 1908 році в Чернівцях Кельнер впорядкував і видав 2-томник записів свого друга й однодумця «Сіоністські нотатки Теодора Герцля».

Кельнер у своїх ідеях пішов настільки далеко, що прагнув заснувати окрему єврейську державу. З івритом як основною розмовною мовою.

Однак його політичну кар’єру обірвала Перша світова війна. Як згодом виявилося і серйозну академічну кар’єру також. Кельнер залишив Чернівці і переїхав до Відня.

Ще в 1913 році після того, як Якоб Шіппер, один з колишніх викладачів Кельнера, пішов на пенсію, з’явилося вакантне місце професора у Віденському університеті. Серед всіх претендентів професор Леон Кельнер найкраще підходив до цієї роботи. Але. Але через відкриту сіоністську позицію, через гучні політичні заяви, та й через явний антисемітизм у тодішньому австрійському виші кандидатуру Кельнера відмовилися розглядати.

Щоб хоч якось обґрунтувати свою позицію, керівництво підтягнуло науковців-філологів, які розкритикували наукові методи дослідження англійської мови Леоном Кельнером. Особливо під критику потрапила праця про «Англійську літературу епохи Королеви Вікторії». Зокрема, звучали заяви, що методи, які він застосовував при дослідженні, не німецькі і можуть німецькомовними студентами бути не сприйняті.

Після звільнення з Чернівецького університету професор Кельнер займався персональною практикою. Багато працював над текстами Шекспіра, досліджував їх. Його роботи мали неабияке значення для шекспірознавців і згодом використовувалися для навчання в британських університетах.

Також працював перекладачем в офісі Президента Австрійської Республіки. А ще викладав англійську мову й літературу в Технічному університеті Відня.

Проте до кінця життя Леон Кельнер залишався ображеним та розчарованим за те, що йому обірвали академічну кар’єру у Віденському університеті.

Помер Леон Кельнер 5 грудня 1928 року від хвороби серця. Похований на єврейській частині Віденського центрального кладовища.

Вони, Генії цього світу, колись приїхали до Чернівців, щоб працювати. І своєю працею вони підняли рівень освіти, науки й культури в місті до європейського й світового рівня. Вони заслуговують на знання й пошану.

Ілюстрації - bidspirit.com; anno.onb.ac.at; en.wikipedia.org; muzejew.org.ua; hauster.blogspot.com; austria-forum.org; jpost.com; ancientpages.com; updown.mn; nytimes.com